Лучків Віктор - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Лучків Віктор

ЛУ́ЧКІВ Віктор (24. 08. 1878, Львів – 29. 12. 1930, похов. у м. Мисловіце, нині Сілез. воєводства, Поль­ща) – фахівець у галузі будівництва, громадський діяч. Закін. Політех. школу у Львові (1905; нині Нац. ун-т «Львів. політехніка»), де й працював асист. каф. водного буд-ва. Зі студент. років займався наук. роботою, був актив. учасником т-ва «Осно­ва». Згодом до поч. 1-ї світ. вій­ни – інж. водного буд-ва при Галиц. намісництві. У листопаді 1918 переведений на роботу до м. Бучач (нині Терноп. обл.). Відтоді до 1919 – у Секретаріаті публіч. робіт Уряду ЗУНР у Станіславі (нині Івано-Франківськ). Водночас продовжував займатися громад. діяльністю, зокрема з його ініціативи 4–5 травня 1919 відбувся з’їзд інж. і техніків у Станіславі. Після відходу УГА за р. Збруч Л. залишився у Бучачі, де був заарешт. польс. владою. Після звільнення займався у Львові приват. роботами. 1921 нагляд. рада, що опі­кувалася майном архітектора та промисловця І. Левинського, запросила Л. на посаду зав. ф-к Агрономічно-тех. т-ва «Праця» (обіймав цю посаду до 1926). У 1920-х рр. став чл. Укр. тех. т-ва. Один із засн. (1921), декан (1921–22), ректор (1922–23) та викл. буд. дисциплін (1921–26) Укр. високої тех. школи у Львові («Та­ємної політехніки»). У цей період активно листувався з кер-вом закордон. політех. закладів, мав постійні контакти зі студент. т-вом «Основа» у Данциз. політехніці (нині Ґданськ, Польща), сприяв переведенню після 2-го курсу низки студентів «Таємної політехніки» до офіц. тех. ВНЗів Європи. 1926 через матеріал. труднощі переїхав до Верхньої Сілезії. Спочатку керував маєтком посла Сливинського, розро­бляв проект регуляції сілез. річок для підвищення ефективнос­ті роботи копалень. Від 1927 – у м. Сосновець (нині Сілез. воєводства), де був інспектором міських робіт; потім – у м. Мисловіце, де працював у фірмі, що займалася каналізац. та водопровід. роботами. Також публікував праці у галуз. виданнях, виступав із доповідями в містах Катовіце та Домброва-Гурніча (обидва – нині Сілез. воєводства). Унаслідок важких життєвих умов у Л. розвинулася хвороба серця. Невдовзі залишився без роботи, покінчив життя самогубством.

Р. С. Самотий

Стаття оновлена: 2017