Лушпинський Олександр Онуфрійович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Лушпинський Олександр Онуфрійович

ЛУШПИ́НСЬКИЙ Олександр Онуфрійович (23. 07. 1878, с. Буцнів, нині Тер­ноп. р-ну Терноп. обл. – 20. 11. 1943, Львів) – архітектор, графік. Закін. архіт. відділ. Політех. школи у Львові (1904). Відтоді до 1919 працював у проект. бюро І. Левинського (влас. патенту на буд-во не мав). Один із творців укр. версії львів. сецесії (модерну). Брав участь у проектуванні будинку т-ва «Дністер» (1904–06), бурси ін-ту «Нар. дім» на вул. Куркова (нині М. Ли­сенка), № 14–14а (1906–07), г-зії та бурси Укр. пед. т-ва на вул. Кшижова (1906–08; від 1913 – монастир василіянок; нині Нац. лісотех. ун-т України, вул. Генерала Чупринки, № 103) у Львові, Нар. домів у містах Копичинці (нині Гусятин. р-ну Терноп. обл.; 1903–09), Кіцмань (нині Чер­нів. обл.; 1906–07), Самбір (1910-і рр.), Кам’янка-Струмилова (нині Ка­м’янка-Бузька; обидва – нині Львів. обл.), львів. дільниці Кле­парів на вул. Йордана (нині В. Со­сюри; обидва – 1910–11), рідному селі (1908–09) та с. Милування (нині Тисмениц. р-ну Івано-Фр. обл.; 1910–11, будівлю знищено 1942), комплексу для василіянок у м. Станіслав (нині Івано-Франківськ; 1910–14, 1938). Цінною пам’яткою нар.-романт. течії Львова є колиш. санаторій К. Солецького (нині відділ шпиталю прикордон. військ України на розі вул. Личаківська, № 107 та І. Рєпіна, № 2), споруджений 1908 за проектом Л. 1906. На вул. С. Виспянського (нині І. Ви­шенського), № 12 – вілла, збудована 1911–12 для відомого адвоката Р. Ковшевича. Поєднання гуцул. і закопан. мотивів демонструє будинок Ю. Скварчинського на вул. Потоцького (нині Генерала Чупринки, 11а; у співавторстві з Т. Обмінським, 1906–07). На вул. Л. Набеляка (нині І. Котляревського), № 25 за проектом Л. зведено кам’я­ницю М. Кучинського (1908–09). За проектами Л. 1904–14 виконували вироби з металу, дерева, кераміки, книжк. обкладинки, театр. декорації (для балу студент. т-ва «Основа» у Львові 1911, проектував для нього також будинок) та інтер’єри (гол. зал Нар. дому та читальні т-ва «Просвіта» у Клепарові). Він роз­робляв внутр. приміщення у про­екті укр. театру у Львові (1908–10). За його ескізами виробляли плитки, кахлі, свічники, вазони, тарелі. Вже на поч. 20 ст. Л. проектував церкви у новому стилі «гуцул. сецесії», на противагу неовізант. спорудам В. Нагірного. 1902 переміг в архіт. конкурсі, який оголосив митрополит А. Шептицький, 1904 поділив 1-у премію з Л. Левинським на конкурсі проектів церк­ви у с. Соколівка (нині Буського р-ну Львів. обл.). Візант.-роман. стилізації застосував у проектах церков у селах Оброшине (нині Пустомитів. р-ну; 1912–14, співавтор Т. Обмінський), Бориня (нині смт Турків. р-ну), Довге (нині Стрий. р-ну; обидві – 1912; усі – Львів. обл.), Сере­динки (нині Терноп. р-ну Терноп. обл.; 1913) і у приклад. творах літург. призначення. Бл. 1917–18 на прохання І. Свєнціцького Л. зробив креслення нового будинку Нац. музею у Львові в неокласицистич. стилі (не реалізовано). У 1920–30-х рр. меш­кав і працював у Львові в будинку на вул. М. Зиблікевича, № 44 (нині І. Франка, № 72). У цей період за планами Л. споруджено муров. і дерев’яні церк­ви в селах Мшана, Кліцко, Нове Село (нині усі – Городоц. р-ну Львів. обл.), Бабухів (нині Рогатин. р-ну), Велдіж (нині Шевченкове Долин. р-ну), Осмолода (нині Рожнятів. р-ну), м. Тисмениця (нині усі – Івано-Фр. обл.), с. Угорськ (нині Шумського р-ну Терноп. обл.). Звів церкви у м. Ко­марне (нині Городоц. р-ну; 1923), с. Кадлубиська (нині Лучківці Бродів. р-ну Львів. обл.; 1925), м. Тлумач (нині Івано-Фр. обл.; 1927). З елементами функціона­лізму збудовано церкву св. Йосафата у м. Перемишль (нині Під­карпат. воєводства, Польща; 1930-і рр.). Як чл. реставрац. комісії при греко-катол. митрополії Л. багато часу приділяв охо­роні реліг. пам’яток. 1926 спорудив огорожу церкви св. Миколая, 1933 реставрував дере­в’яну церкву Святої Трійці (17 ст.) на Сихові, 1937–38 керував ре­ставрацією собору св. Юра. Брав участь у виставці Ліги допомоги промислу (1909; експонував низку проектів церк. предметів, зокрема кіот з майолік. триптихом «Христос із двома ангелами»), Першій виставці арх-ри (вересень–жовтень 1910; замальовки дерев’яних церков Сх. Галичини та проект церкви у с. Балинці, нині Снятин. р-ну Івано-Фр. обл., за мотивами церк­ви св. Юрія у м. Дрогобич, нині Львів. обл.), архіт. виставці під час Весняного салону Т-ва приятелів красних мист-в (травень–червень 1914), у першій виставці Гуртка діячів укр. мист-ва (червень 1922; усі – Львів). У квітні 1915 у Нац. музеї у Львові відбулася персон. виставка Л., на Військ. виставці 1916 у Відні був окремий дерев’яний павільйон УСС його авторства. За планами Л. створ. і встановлено пам’ят­ники Т. Шевченку в с. Бурдяківці (нині Борщів. р-ну Терноп. обл.; 1911) та м. Винники (нині Львів. міськради; 1913), пам’ят­ник у с. Підлисся (нині Золочів. р-ну Львів. обл.) і мармур. мемор. дошки з гуцул. орнаментикою на фасаді церкви Святого Духа у Львові та в інтер’єрі собору св. Юра (усі – 1911) М. Ша­шкевичу, пам’ятник І. Левинському зі зламаною романо-візант. колоною на п’єдесталі (1920) і надгробок І. Белея (1930-і рр.) на Личаків. кладовищі. У 1916–17 створив серію проектів сільс. хат і установ до альбому «Відбудова знищених осель у Східній Галичині» (1916). Бл. 70 рисунків дерев’яних укр. церков зберігаються у Нац. музеї у Льво­ві, частину вміщено в альбомі «Дерев’яні церкви Галичини ХVІ–ХVІІІ ст.» (Л., 1920). Чл. Руського керам. гуртка (1907) та Укр. тех. т-ва у Львові (від 1913). У 1930-х рр. М. Голубець писав про нього як про «найкращого галицького архітектора сучасності». Іменем Л. названо вулицю у Львові.

Ю. О. Бірюльов

Статтю оновлено: 2017