Лушинський Платон - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Лушинський Платон

ЛУШПИ́НСЬКИЙ Платон (27. 06. 1880, с. Пилипче, нині Борщів. р-ну Терноп. обл. – 15. 08. 1952, Львів) – літературознавець, педагог. Д-р філософії. Дійс. чл. НТШ. Викладав у Бережан. (1905–10), Бучац. (1910–13; обидві – нині Терноп. обл.), Львів. академ. (1913–21) г-зіях; від 1945 – доц. Львів. ун-ту. Автор праць з питань естетики, зокрема у поезії Т. Шевченка («Естетична аналіза поетич­них творів», 1933), розвідки про трагедію «Фауст» Й. Ґете (1943; обидві – Львів), низки статей у ж. «Українська школа», «ЛНВ» та ін. 1900 з В. Сімовичем заснували т-во «Молода Україна», яке долучилося до укр. нац.-демократ. руху, популяризувало назви «українець», «Україна», а також літ. гурток, де читали доповіді та дискутували, влаштовували поїздки до хат-читалень у села з просвітниц. рефератами.

Літ.: Альманах «Молодої України»: Спогади про гімназ. гуртки в Бережанах. Бережани; Мюнхен; Нью-Йорк, 1954; Мазурак Я. І. Бережанщина літературна: Біогр. довід. Бережани; Т., 2014.

Я. І. Мазурак

Статтю оновлено: 2017