Львівська греко-католицька богословська академія

ЛЬВІ́ВСЬКА ГРЕ́КО-КАТО́ЛИЦЬКА БОГОСЛО́ВСЬКА АКАДЕ́МІЯ — вищий богословський спеціалізований на­вчальний заклад Української Греко-Католицької Церкви. На поч. 20 ст. митрополит Андрей Шептицький неодноразово звертався з клопота­н­нями до уряду Австро-Угорщини про створе­н­ня у Львові вищого духов. навч. закладу. Пита­н­ня про заснува­н­ня у Львові Богослов. академії у роз­мові з папою Пієм XI у 1926 порушив ректор Духов. семінарії Йосиф Сліпий. Щоб озна­йомитись зі специфікою діяльності вищих богослов. навч. закладів, він від­відав кілька закордон. богослов. університетів і на основі їхніх статутів роз­робив статути для Богослов. академії у Львові. У листопаді 1927 чл. Богослов. наук. товариства обговорили статути і звернулися до митрополита Андрея Шептицького з клопота­н­ням про їхнє затвердже­н­ня та створе­н­ня Академії. Андрей Шептицький доручив комісії у складі о. Т. Мишковського, Йосифа Сліпого та М. Чубатого пере­вірити статути, а 22 лютого 1928 затвердив їх (з цієї нагоди він видав креаційну грамоту). На теол. факультет зарах. тих, хто «має сильний внутнішній поклик до священства; добру і сильну волю, щоб посвятитися справі Христа; є канонічно здатний прийняти Тайну священства; закінчив середню школу і має до­статні зна­н­ня з латинської та грецької мови, та прослухав курс схоластичної філософії». Тривалість студій — 5 р. Урочисте від­кри­т­тя Академії від­булося 6 жовтня 1929. Вона роз­ташовувалася у кількох кімнатах Львів. греко-катол. духов. семінарії Святого Духа (засн. 1783 австр. цісарем Йосифом ІІ, 1926 ректором став Йосиф Сліпий, 1939 ліквідов. рад. владою, 1990 від­новлена). Серед викл. — Т. Мишковсь­кий, В. Лаба, М. Кон­рад, І. Бучко, С. Кархут, С. Сампара, Я. Левицький, М. Чубатий, І. Свєнціцький, О. Надрага. Академію очолював ректор, якого обирали на 3 р. (йому допомагав сенат), деканів при­значала професор. колегія. Тут навч. юнаки з Галичини, Закарпа­т­тя, Волині, Югославії, Словач­чини. 1932 від­крито філос. ф-т, деканом якого (за сумісництвом) став ректор. Професор. колегію поділено на дві частини: богослов. і філос. від­ділів. 1932 від­крито Музей церк. старовини на чолі з М. Дра­ґаном. У навч. про­граму за­проваджено нові предмети: архео­логію та спец. виклади з мистецтва (проф. І. Свєнціцький, В. Зало­зецький-Сас, Я. Пастернак). На філос. від­ділі студенти озна­йомлювалися з гол. течіями філос. думки та найважливішими про­блемами со­ціо­логії, започатковано філос. дис­пути, конф. і семінари. Щорічно у січні від­бувалися восьмиден­ні реколекції для семінаристів. Деякі предмети викладали лат. мовою. При Академії діяла бібліотека (дир. — Я. Чума), якій Андрей Шептицький пере­дав 1000 томів; практичні курси садівниц­тва, бджолярства, книговеде­н­ня (бухгалтерії). Станом на 1939 працювали 8 звич. і 6 над­звич. проф., 6 доцент, 18 заст. проф. Під час нім. бомбардува­н­ня на поч. 2-ї світової війни великих втрат за­знали архів і б-ка. Після встановле­н­ня у Зх. Україні восени 1939 рад. влади Академія припинила діяльність, багато її випускників заарешт. і вбито (А. Іщак, М. Конрад). Приміще­н­ня пере­дано під гуртожитки для студентів Львів. університету, музейні збірки — ін. музеям, залишки б-ки — ін. б-кам. Під час нім. окупації Львова 1941–44 Академія працювала у рамках духов. семінарії. Йосиф Сліпий 1942 організував курси на зразок аспірантури (навч. 5 випускників). Кожен студент мав тему дисертац. дослідж., праці обговорювали під керівництвом ректора. Після поверне­н­ня рад. влади роз­почато нові ре­пресії: 13 квітня 1945 в Академії провели обшук, старших семінаристів забрали в армію, молодих від­пустили. У приміще­н­нях обладнали шпиталь, згодом їх пере­дали Львів. університетові. До 1949 заарешт. майже всі колишні викл. Академії. 1994 від­новила діяльність, 2002 реорганізов. в Український католицький університет.

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю