Львівська крейдова западина

ЛЬВІ́ВСЬКА КРЕ́ЙДОВА ЗАПА́ДИНА — один зі структурних елементів пів­ден­но-західної окраїни Східноєвропейської платформи на території Волинської, Львівської, Івано-Франківської та Чернівецької областей і частково Польщі. Ін. назви: Львів. верх­ньокрейд. мульда, Львів. крейд. прогин. Є верх. структур. поверхом зх. частини Львівського палеозойського прогину. Вісь Л. к. з. проходить від Львова в напрямку м. Люблін (Польща) та по­ступово занурюється під покривно-складчасту структуру Карпат. Западина в палеогені (див. Палеогеновий період і палеогенова система) роз­кривалася на Пн. Зх. і мала найбільш прогнуту частину на тер. сучас. польс. земель. Заг. потуж. від­кладів верх. крейди (див. Крейдовий період і крейдова система) побл. Люб­ліна становить 818 м, ще далі на Пн. Зх. у сторону м. Ґданськ мульда роз­ширюється. Тому польс. учені І. Семірадзкі (1909) та Я. Новак (1927) на­звали цю структуру Львів.-Ґдан. крейд. мульдою. На Пд. Сх. від Львова побл. Івано-Франківська Л. к. з. замикається. При макс. шир. 80 км і довж. 190 км вона має чітко виражену асиметр. будову з від­носно вузьким і крутим пд.-зх. крилом (до 15 км) та похилим моноклінально побудованим пн.-сх. крилом. На ділянці між м. Городок і смт Немирів (Яворів. р-ну; обидва — Львів. обл.) і далі в Польщі асиметрія западини зменшується. Асиметрія в будові Л. к. з. особливо яскраво проявляється в роз­поділі потужностей порід, якими вона складена. Так, на Пд. Зх., на лінії Рівне–Львів–м. Самбір (Львів. обл.), потуж. верх. крейди спочатку зро­стає повільно, а надалі швидше. Цією лінією на ділянці Рівне–м. Буськ (Львів. обл.) від­бувається збільше­н­ня потужностей від декількох десятків метрів до 300 м, а ще на Пд. Зх., на ділянці Буськ–Львів–с. Ставчани (Пустомитів. р-ну Львів. обл.) — від 300 м до 1100–1200 м. Уздовж осьової зони Л. к. з., яка проходить через Ставчани–м. Рава-Руська (Жовків. р-ну Львів. обл.), як у пн.-зх., так і у пд.-сх. напрямках потужність від­кладів зменшується. На Пн. Зх. Л. к. з. від­діляється від Люблін. крейд. прогину попереч. під­ня­т­тям. Пн.-зх. границю Л. к. з. умовно проводять ізопахітою 100 м або сх. границею роз­по­всюдже­н­ня сенон. надʼ­ярусу верх. від­ділу крейд. системи, а пд.-зх., на ділянці м. Стрий–с. Коханівка (Яворів. р-ну; обидва — Львів. обл.) — границею пошире­н­ня порід верх. крейди, яка встановлена глибокими свердловинами в Стрию, м. Рудки (Самбір. р-ну), Коханівці та смт Мединичі (Дрогоб. р-ну Львів. обл.). Пд.-зх. крило ускладнено флексурами, які чітко виражені в рельєфі та про­стягаються на десятки кілометрів. Уздовж зовн. ряду флексур, на Пд. Зх. від них, під покровом четвертин. су­глинків (див. Антропогеновий період і антропогенова система) і алювіал. утворень, роз­винуті антиклінал. складки з пн.-зх. про­стяга­н­ням осей 320–350°, тобто спів­падають з про­стяга­н­ням флексур. В утворен­ні флексур і складок беруть участь верх­ньокрейд. і міоцен. (див. Міоценова епоха та міоценовий від­діл) від­клади. Остаточне формува­н­ня флексур і складок від­булося на­прикінці верх­ньотортон. віку і на поч. нижнього сармату. Пн.-сх. борт похилий, ускладнений флексурами меридіонал. про­стяга­н­ня. Деякі з них простежуються на від­стані 200–250 км. Вони похилі, з кутами нахилу крил від 3–5 до 10–15° і вис. від 50 до 150–200 м. Під­тортон. поверх­ня верх. крейди сформувалася під дією тектон. сил. Матеріали бурі­н­ня та геофіз. дослідж. показали, що флексури в крейд. від­кладах від­повід­ають скидам і насувам. Крім роз­лом. тектоніки, первісна структура Л. к. з. за­знала й заг. гіпсометр. пере­будови. Під впливом Пере­дкарпатського прогину найбільш зануреним виявилося пд.-зх. крило, а сучасна вісь де­пресій. структури пі­дошвою альб-верх­ньо­крейд. комплексу, спів­падаючи на Пн. Зх. з палеовіс­сю крейд. де­пресії, на Пд. Сх. під гострим кутом зміщується в сторону Пере­дкарпат. прогину. Початок формува­н­ня Л. к. з. по­­вʼязаний з альб-сеноман. транс­­­гресією, коли майже вся тер. Волині, Поді­л­ля та Молдови була втягнута в зануре­н­ня, а завершилося її формува­н­ня на­прикінці верх­ньотортон. і на поч. нижньосармат. віків. Із піщаними верствами пізньокрейд. віку тут повʼязані родовища газу (Угерське газове родовище), карбонатні та піщані породи є колекторами під­зем. вод.

Завантажити статтю