Львівська крейдова западина - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Львівська крейдова западина

ЛЬВІ́ВСЬКА КРЕ́ЙДОВА ЗАПА́ДИНА – один зі структурних елементів південно-західної окраїни Східноєвропейської платформи на території Волинської, Львівської, Івано-Франківської та Чернівецької областей і частково Польщі. Ін. назви: Львів. верхньокрейд. мульда, Львів. крейд. прогин. Є верх. структур. поверхом зх. частини Львівського палеозойського прогину. Вісь Л. к. з. проходить від Львова в напрямку м. Люблін (Польща) та поступово занурюється під покривно-складчасту структуру Карпат. Западина в палеогені (див. Палеогеновий період і палеогенова система) розкривалася на Пн. Зх. і мала найбільш прогнуту частину на тер. сучас. польс. земель. Заг. потуж. відкладів верх. крейди (див. Крейдовий період і крейдова система) побл. Люб­ліна становить 818 м, ще далі на Пн. Зх. у сторону м. Ґданськ мульда розширюється. Тому польс. учені І. Семірадзкі (1909) та Я. Новак (1927) назвали цю структуру Львів.-Ґдан. крейд. мульдою. На Пд. Сх. від Львова побл. Івано-Франківська Л. к. з. замикається. При макс. шир. 80 км і довж. 190 км вона має чітко виражену асиметр. будову з відносно вузьким і крутим пд.-зх. крилом (до 15 км) та похилим моноклінально побудованим пн.-сх. крилом. На ділянці між м. Городок і смт Немирів (Яворів. р-ну; обидва – Львів. обл.) і далі в Польщі асиметрія западини зменшується. Асиметрія в будові Л. к. з. особливо яскраво проявляється в розподілі потужностей порід, якими вона складена. Так, на Пд. Зх., на лінії Рівне–Львів–м. Самбір (Львів. обл.), потуж. верх. крейди спочатку зростає повільно, а надалі швидше. Цією лінією на ділянці Рівне–м. Буськ (Львів. обл.) відбувається збільшення потужностей від декількох десятків метрів до 300 м, а ще на Пд. Зх., на ділянці Буськ–Львів–с. Ставчани (Пустомитів. р-ну Львів. обл.) – від 300 м до 1100–1200 м. Уздовж осьової зони Л. к. з., яка проходить через Ставчани–м. Рава-Руська (Жовків. р-ну Львів. обл.), як у пн.-зх., так і у пд.-сх. напрямках потужність відкладів зменшується. На Пн. Зх. Л. к. з. відділяється від Люблін. крейд. прогину попереч. підняттям. Пн.-зх. границю Л. к. з. умовно проводять ізопахітою 100 м або сх. границею розповсюдження сенон. над’ярусу верх. відділу крейд. системи, а пд.-зх., на ділянці м. Стрий–с. Коханівка (Яворів. р-ну; обидва – Львів. обл.) – границею поширення порід верх. крейди, яка встановлена глибокими свердловинами в Стрию, м. Рудки (Самбір. р-ну), Коханівці та смт Мединичі (Дрогоб. р-ну Львів. обл.). Пд.-зх. крило ускладнено флексурами, які чітко виражені в рельєфі та простягаються на десятки кілометрів. Уздовж зовн. ряду флексур, на Пд. Зх. від них, під покровом четвертин. суглинків (див. Антропогеновий період і антропогенова система) і алювіал. утворень, розвинуті антиклінал. складки з пн.-зх. простяганням осей 320–350°, тобто співпадають з простяганням флексур. В утворенні флексур і складок беруть участь верхньокрейд. і міоцен. (див. Міоценова епоха та міоценовий відділ) відклади. Остаточне формування флексур і складок відбулося наприкінці верхньотортон. віку і на поч. нижнього сармату. Пн.-сх. борт похилий, ускладнений флексурами меридіонал. простягання. Деякі з них простежуються на відстані 200–250 км. Вони похилі, з кутами нахилу крил від 3–5 до 10–15° і вис. від 50 до 150–200 м. Підтортон. поверхня верх. крейди сформувалася під дією тектон. сил. Матеріали буріння та геофіз. дослідж. показали, що флексури в крейд. відкладах відповідають скидам і насувам. Крім розлом. тектоніки, первісна структура Л. к. з. зазнала й заг. гіпсометр. перебудови. Під впливом Передкарпатського прогину найбільш зануреним виявилося пд.-зх. крило, а сучасна вісь депресій. структури підошвою альб-верхньо­крейд. комплексу, співпадаючи на Пн. Зх. з палеовіссю крейд. депресії, на Пд. Сх. під гострим кутом зміщується в сторону Передкарпат. прогину. Початок формування Л. к. з. по­­в’язаний з альб-сеноман. транс­гресією, коли майже вся тер. Волині, Поділля та Молдови була втягнута в занурення, а завершилося її формування наприкінці верхньотортон. і на поч. нижньосармат. віків. Із піщаними верствами пізньокрейд. віку тут пов’язані родовища газу (Угерське газове родовище), карбонатні та піщані породи є колекторами підзем. вод.

Літ.: Утробин В. И. Особенности тектонического строения Внешней зоны Предкарпатского прогиба // Геол. сб. 1958. № 5–6; Глушко В. В. Тектоника и нефтегазоносность Карпат и прилегающих прогибов. Москва, 1968; Пастернак С. И., Андреева Л. П. Опорный разрез неокома во Львовской мульде // Геология и геохимия горючих ископае­мых. 1977. Вып. 48; Зиновенко Г. В. Балтийско-Приднестровская зона при­кратонных опусканий. Минск, 1986; Пастернак С. І., Сеньковський Ю. М., Гаврилишин В. І. Волино-Поділля у крейдовому періоді. К., 1987; Чебаненко И. И., Вишняков И. Б., Власов Б. И. и др. Геотектоника Волыно-Подолии. К., 1990.

О. С. Ступка

Статтю оновлено: 2017