Коробейченко Олександр Миколайович
КОРОБЕ́ЙЧЕНКО Олександр Миколайович (05(17). 03. 1900, Київ — 11. 04. 1971, Донецьк) — співак (драматичний тенор), педагог. Заслужений артист РРФСР (1939). Закін. Муз.-драм. інститут у Києві (1924; кл. В. Цвєткова). Відтоді виступав на опер. сценах Києва, Одеси, Харкова, Тифліса (нині Тбілісі), Баку, Свердловська (нині Єкатеринбург), Ленінграда (нині С.-Петербург) та ін. міст колиш. СРСР. Гастролі на Далекому Сх., у Китаї, Кореї. Серед партнерів — З. Гайдай, А. Нежданова, Н. Шпіллер, П. Норцов. Значну популярність здобув у 1930–40-х рр. У Києві випущено серію поштівок із його зображенням (під час виконання різних партій). 1944–48 — соліст церк. хору Ісакіїв. собору (Ленінград), 1948–60 — Сталін. (нині Донецьк) театру опери та балету. Поступово перейшов від лірико-драм. партій до репертуару тенора-спінто. Вперше виконав партію Павла Власова («Мати» В. Желобинського, 1939, Малий опер. театр, Ленінград), а також на теренах СРСР — Калафа («Турандот» Дж. Пуччіні, 1926, м. Томськ, згодом м. Омськ, Новосибірськ; усі — РФ). У вокал. манері був відчутний вплив «неаполітан. школи» бельканто. Серед учнів — А. Соловʼяненко, В. Землянський, О. Кока. Давав приватні уроки Ю. Гуляєву. Образ К. відтворено у повісті С. Калиничева «Вызов судьбе» (К., 1985), а також у к/ф «Прелюдія долі», де в ролі Горбаченка (прообраз К.) знявся Є. Лебедєв (1984, реж. С. Лісецький, Київ. кіностудія худож. фільмів ім. О. Довженка).
Партії: Андрій («Запорожець за Дунаєм» С. Гулака-Артемовського), Петро («Наталка Полтавка» М. Лисенка), Шуйський, Самозванець («Борис Годунов» М. Мусоргського), Ленський, Герман, Андрій, Водемон («Євгеній Онєгін», «Пікова дама», «Мазепа», «Іоланта» П. Чайковського), Берендей («Снігуронька» М. Римського-Корсакова), Альмавіва («Севільський цирульник» Дж. Россіні), Фауст (однойм. опера Ш. Ґуно), Хозе («Кармен» Ж. Бізе), Герцог, Манріко, Альфред, Радамес, Отелло («Ріґолетто», «Трубадур», «Травіата», «Аїда», «Отелло» Дж. Верді), Маріо, Рудольф («Тоска», «Богема» Дж. Пуччіні), Каніо («Паяци» Р. Леонкавалло), Лоенґрін (однойм. опера Р. Ваґнера).
Літ.: Соколов М. «Отелло» // Социалист. Донбасс. 1952, 14 сен.; Терещенко А. Анатолий Соловьяненко. К., 1988; Герланец В. Памяти мастера // Веч. Донецк. 1997, 23 авг.; Яковлев Б. Тихий юбилей // Донец. новости. 2000, 16 марта.
А. К. Терещенко
Додаткові відомості
- Основні партії
- Андрій («Запорожець за Дунаєм» С. Гулака-Артемовського), Петро («Наталка Полтавка» М. Лисенка), Шуйський, Самозванець («Борис Годунов» М. Мусоргського), Ленський, Герман, Андрій, Водемон («Євгеній Онєгін», «Пікова дама», «Мазепа», «Іоланта» П. Чайковського), Берендей («Снігуронька» М. Римського-Корсакова), Альмавіва («Севільський цирульник» Дж. Россіні), Фауст (однойм. опера Ш. Ґуно), Хозе («Кармен» Ж. Бізе), Герцог, Манріко, Альфред, Радамес, Отелло («Ріґолетто», «Трубадур», «Травіата», «Аїда», «Отелло» Дж. Верді), Маріо, Рудольф («Тоска», «Богема» Дж. Пуччіні), Каніо («Паяци» Р. Леонкавалло), Лоенґрін (однойм. опера Р. Ваґнера).
Рекомендована література
Фотоілюстрації
Завантажити статтю
Людина 
