Коробейченко Олександр Миколайович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Коробейченко Олександр Миколайович

КОРОБЕ́ЙЧЕНКО Олександр Миколайович (05(17). 03. 1900, Київ – 11. 04. 1971, Донецьк) – співак (драма­тичний тенор), педагог. Засл. арт. РРФСР (1939). Закін. Муз.-драм. ін-т у Києві (1924; кл. В. Цвєткова). Відтоді виступав на опер. сценах Києва, Одеси, Харкова, Тифліса (нині Тбілісі), Баку, Сверд­ловська (нині Єкатеринбург), Ле­нінграда (нині С.-Петербург) та ін. міст колиш. СРСР. Гастролі на Далекому Сх., у Китаї, Кореї. Се­ред партнерів – З. Гайдай, А. Не­ж­данова, Н. Шпіллер, П. Норцов. Значну популярність здобув у 1930–40-х рр. У Києві випущено серію поштівок із його зображенням (під час виконання різних партій). 1944–48 – соліст церк. хору Ісакіїв. собору (Ленінград), 1948–60 – Сталін. (ни­ні Донецьк) театру опери та балету. Поступово перейшов від лірико-драм. партій до репертуару тенора-спінто. Вперше ви­конав партію Павла Власова («Мати» В. Желобинського, 1939, Малий опер. театр, Ленін­град), а також на теренах СРСР – Калафа («Турандот» Дж. Пуччіні, 1926, м. Томськ, зго­дом м. Омськ, Новосибірськ; усі – РФ). У вокал. манері був відчутний вплив «неаполітан. школи» бельканто. Серед учнів – А. Солов’янен­ко, В. Землянський, О. Кока. Давав приватні уроки Ю. Гуляєву. Образ К. відтворено у повісті С. Калиничева «Вызов судьбе» (К., 1985), а також у к/ф «Пре­людія долі», де в ролі Горбаченка (прообраз К.) знявся Є. Лебедєв (1984, реж. С. Лісецький, Київ. кі­ностудія худож. фільмів ім. О. Дов­женка).

Партії: Андрій («Запорожець за Ду­­наєм» С. Гулака-Артемовського), Пет­ро («Наталка Полтавка» М. Лисенка), Шуйський, Самозванець («Борис Го­­дунов» М. Мусоргського), Ленський, Герман, Андрій, Водемон («Євгеній Онєгін», «Пікова дама», «Мазепа», «Іо­­лан­та» П. Чайковського), Берендей («Сні­гуронька» М. Римського-Корса­кова), Альмавіва («Севільський цируль­­ник» Дж. Россіні), Фауст (однойм. опе­ра Ш. Ґуно), Хозе («Кармен» Ж. Бізе), Герцог, Манріко, Альфред, Радамес, Отелло («Ріґолетто», «Трубадур», «Тра­віата», «Аїда», «Отелло» Дж. Верді), Маріо, Рудольф («Тоска», «Богема» Дж. Пуч­чіні), Каніо («Паяци» Р. Леон­­кавалло), Лоенґрін (однойм. опера Р. Ваґ­­нера).

Літ.: Соколов М. «Отелло» // Социа­лист. Донбасс. 1952, 14 сен.; Терещен­­ко А. Анатолий Соловьяненко. К., 1988; Герланец В. Памяти мастера // Веч. Донецк. 1997, 23 авг.; Яковлев Б. Тихий юбилей // Донец. новости. 2000, 16 марта.

А. К. Терещенко

Стаття оновлена: 2014