Львівське товариство Просвіта — Енциклопедія Сучасної України

Львівське товариство Просвіта

ЛЬВІ́ВСЬКЕ ТОВАРИ́СТВО «ПРОСВІ́ТА» – громадська організація. Засн. 1868 представниками народов. течії як координац. центр просвітн. руху в Зх. Україні. Стало першою орг-цією, що діяла на нац. принципах на укр. землях. Процедуру створення й правові засади діяльності громад. інституцій визначив прийнятий 1867 в Австро-Угорщині «Закон про товариства». Статут Л. т. «П.», зареєстр. МВС Австро-Угорщини 2 вересня 1868, підготував конституюючий ком-т на чолі з А. Вахняниним (серед чл. – О. Борковський, М. Коссак, О. Огоновський, О. Партицький, Ю. Романчук, А. Січинський, К. Сушкевич). Перші заг. збори відбулися 8 грудня 1868 за участі 65-ти осіб. На них обрано керів. орган Л. т. «П.» – Виділ (від 1891 – Гол. виділ). Пріоритети діяльності відображені у 6-ти статутах т-ва. Так, у 1-му осн. увагу зосереджено на наук.-освіт. роботі, 2-му (1870) – освіт. і видавн., 4-му (1891) – розширено засади екон. діяльності й затв. 3-ступ. структуру орг-ції (централя у Львові, у повітах – філії, у селах – читальні), 6-му (1924) – вилучено питання екон. діяльності. З часом розгорнута Л. т. «П.» наук. діяльність стала основною у роботі засн. 1873 Літ. т-ва ім. Шевченка (від 1892 – Наукове товариство ім. Т. Шевченка), опіку над шкільництвом перебрало створ. 1881 «Руське товариство педагогічне», 1910 частина екон. повноважень перейшла до т-ва «Сільський господар». Кер-во Л. т. «П.» здійснювали А. Вахнянин (1868–70), Ю. Лаврівський (1870–73), В. Федорович (1873–77), О. Огоновський (1877–94), Ю. Романчук (1896–1906), Є. Олесницький (1906), П. Огоновський (1906–10), І. Кивелюк (1910–22), І. Брик (1922–23, 1932–39), М. Галущинський (1923–31), Ю.-К. Дзерович (1939); секр. у різний час були В. Білецький, Г. Врецьона, Р. Дудинський, О. Калитовський, К. Левицький, К. Паньківський, О. Ярема. З часу заснування і до 1939 кількість дійс. чл. зросла від 442-х осіб до понад 300 тис. осіб. Станом на 1928, почес. чл. обрано 69 осіб, серед яких – В. Антонович, О. Барвінський, В. Гнатюк, М. Грушевський, П. Житецький, М. Лисенко, О. Огоновський, П. Огоновський, О. Партицький, М. Старицький, В. Тарновський, Ю. Федькович, І. Франко, Є. Чикаленко. Одним із перших починань Л. т. «П.» стало заснування 1869 влас. наук. б-ки з читальнею та видання кн. «Читанка для сільських людей» під назвою «Зоря» (наклад 2 тис. прим.). Через рік організовано комісію з підготовки книжок для середніх шкіл, 1871 – школу читання та письма для листонош і перевізників. У тому ж році закладено музей і розпочато друк шкіл. підручників, 1874 – книжок госп.-екон. тематики та метод. літ-ри. Видавн. діяльністю т-ва у різні роки опікувалися А. Вахнянин, І. Бичай, О. Партицький, Ю. Федькович, В. Шашкевич, Ю. Целевич. З часом налагоджено роботу спец. комісії з розроблення укр. філол., матем., фіз. і геогр. термінології. 1874 до Л. т. «П.» прийнято першу читальню (с. Денисів, нині Козів. р-ну Терноп. обл.), 1875 у с. Бортники (нині Жидачів. р-ну Львів. обл.) засн. першу філію т-ва (1891 загалом 5, 1900 – 23, 1910 – 61, 1930 – 87). Їхні чл. збирали предмети старовини, етнографії, фольклору, засновували музеї. 1877–79 виходив друк. орган «Письмо з Просвіти». У 1870-х рр. т-во подало декілька петицій до Крайового виділу Галицького крайового сейму та мін-в освіти Австр. імперії і Угор. королівства щодо запровадження укр. мови викладання у вищих класах Академ. г-зії у Львові та двомов. семінаріях, утворення каф. історії України у Львів. ун-ті, використання у навч. процесах в укр. школах Буковини та Закарпаття укр. шкіл. підручників. 1884 до т-ва вступило 130 читалень та 2 церк. братства. У тому ж році засн. «Ком-т для читалень» (кер. В. Нагорний і К. Левицький), згодом такі ком-ти організов. при філіях у Тернополі (О. Барвінський) та Станіславі (нині Івано-Франківськ; Є. Же­­лехівський). За підтримки чл. Л. т. «П.» у Львові відкрито перше укр. ремісн. т-во «Зоря». Від 1891 Л. т. «П.» видавало книжки серії госп. б-ки та розпочало створення автоном. читалень на влас. статутах (1913 – 2649, 1935 – 3071). Після 1899 філії та читальні т-ва брали безпосередню участь у заснуванні крамниць, кредит. і кооп. кас, госп. й екон. установ. 1899 при філії Л. т. «П.» у м. Перемишль (нині Польща) почала діяти «Спілка для господарства і торгівлі», 1909 реорганізована у «Центросоюз». У 1890-х рр. за участі т-ва засн. Укр. нац.-демократ. партію, Русь­­ко-укр. радикал. партію, Укр. с.-д. партію. 1903 при читальні Л. т. «П.» у м-ку Олесько (нині смт Буського р-ну Львів. обл.) почало діяти т-во «Сільський господар» (засн. Є. Олесницький; 1910 воно стало крайовим т-вом з осередком у Львові). 1905 при Стрий. філії виокремлено молочар. секцію. 1907 перетворено у «Краєвий союз молочарських спілок», який згодом реорганізовано у «Маслосоюз» з осередком у Львові. 1906 при Л. т. «П.» створ. госп.-пром. комісію (голова М. Ко­­цюба), що опікувалася орг-цією хліборобства, молочарства, домаш. промислу (ткацтва, кушнірства, крамарства), торгівлею рільн. продуктами, кредитуванням, та просвітн.-організац. комісію (голова Т. Лежогубський), яка займалася орг-цією та веденням курсів для неписьменних у читальнях сіл та містечок, в ін. установах, т-вах, серед вояків армії у Галичині та поза її межами. Курси навч. неписьменних організовували Терноп., Чортків., Збараз., Дрогоб., Товмац. філії. Ґрунтовні курси проводили у Львові при міській школі ім. М. Шашкевича та львів. читальнях. Гол. виділ організував у Львові за допомогою окремої комісії курси вищої освіти у вигляді нар. ун-ту за спеціалізаціями: тех., укр. мова та літ-ра, історія, право, географія й природознавство, нар. госп-во, гігієна. 1907 т-во запровадило посаду платного ред. своїх вид. (ними у різний час були Ю. Балицький, Я. Ве­селовський, Г. Хоткевич). У тому ж році відновлено друк. орган т-ва – «Письмо з Просвіти» (спочатку як місячник, від 1908 – двотижневик, від 1909 – просвітньо-організац. орган т-ва). 1910 інспектор рільництва С. Кузик та інспектор і люстратор крамниць Я. Литвинович представляли т-во на Міжнар. кооп. конгресі в м. Гам­­бурґ (Німеччина). Першою фаховою укр. школою стала госп. школа та госп.-садівн. об’єднання у с. Миловання (нині Милування Тисмениц. р-ну Івано-Фр. обл.), для якого Л. т. «П.» 1908 придбало у митрополита Андрея Шептицького маєток (будинки та землю). 1910 у Львові засн. торг. школу т-ва (дир. Р. Залозецький-Сас), у с. Угерці Винявські (нині Зелений Гай Городоц. р-ну Львів. обл.) – жін. школу домаш. госп-ва (управителька Б. Дзерович, наглядав С. Кульчицький). Реорганізов. 1910 «Сільський господар» перебрав частину екон. діяльності т-ва, при ньому зали­шилися, зокрема, госп.-садівн. школа в Милованні та жін. школа домаш. госп-ва в Угерцях Виняв­ських (1919–20 ліквідов.). Т-во організовувало декламатор.-муз. вечори (переважно в роковини народж. та смерті Т. Шевченка, М. Шашкевича, В. Барвінського, О. Кониського та ін.), публічні читання, вечорниці. Брало участь у вшануванні пам’яті В. Антоновича (спільно з НТШ, 1908), відзначенні 25-річчя т-ва «Зоря», 50-річчя т-ва «Руська бесіда» (1909), виставці домаш. гуцул. промислу та мист-ва в Коломиї (1912), ювілеї письменниц. праці І. Франка (спільно з НТШ, 1913). У 1912 при читальнях Л. т. «П.» функціонувало 339 позичк. кас. Наприкінці 1913 т-во нараховувало 77 філій (1928 – 89, 1939 – 82). 19381-а світ. війна та рос. окупація Галичини зупинили діяльність громад. орг-цій. Рос. окупанти вважали філії та читальні Л. т. «П.» осередками сепаратизму, «кузнею австрофільства». Тимчас. військ. генерал-губернатор Галичини Г. Бобринський припинив діяльність т-ва, його канцелярію та кімнати опечатано, цінні папери, що зберігалися в касі страхового т-ва «Дністер», знищено. Багато чл. Гол. виділу емігрували до Відня, дехто загинув (Я. Веселовський, П. Огоновський, Є. Озаркевич). У цей період т-вом опікувалися К. Паньківський, М. Павлик, М. Яцків. Після перенесення лінії фронту за р. Збруч та залишення рос. військами краю у березні 1917 розпочато відбудову філії та читалень. Чл. Л. т. «П.» стали актив. учасниками Визв. змагань 1917–21. М. Грушевський обраний головою УЦР, М. Коваль, М. Корчинський, Ю. Охримович – її чл., Г. Тершаковець очолював канцелярію Галиц.-Волин. ком-ту допомоги жертвам війни при УЦР. Провідні чл. т-ва входили до Укр. нац. ради ЗУНР, серед них – О. Барвінський, В. Бачинський, О. Колесса, М. Кордуба, С. Смаль-Стоцький, В. Стефаник, К. Студинський, С. Томашівський, Андрей Шептицький. В уряді ЗУНР на еміграції 1921 уповноваженим преси і пропаганди признач. О. Назарук, з питань закордон. справ – К. Левицький. Загалом 1868–1918 чл. Л. т. «П.» неодноразово обирали послами до Галиц. крайового сейму (О. Барвінський, І. Борисикевич, Т. Заячківський, І. Макух, Ю. Романчук, К. Трильовський та ін.) і палати депутатів австр. парламенту (С. Качала, Ю. Лаврівський, К. Левицький, Т. Окуневський, Ю. Романчук, С. Смаль-Стоцький, Л. Цегельський, Андрей Шептицький, Р. Яросевич та ін.), вони ставали учасниками різноманіт. імпрез політ. життя. Події укр.-польс. війни 1918–19 та окупація краю поляками ускладнили діяльність т-ва. Вони піддали його ревізії, заарештували голову І. Кивелюка та чл. Гол. виділу В. Бачинського (їх вивезли до табору для інтернованих у Домб’є побл. Кракова), реквізували будинки у більшості міст (переважно на військ. потреби), припинили діяльність філій і читалень. У 1920-х рр. чл. Л. т. «П.» обстоювали права укр. народу в польс. сеймі (М. Галущинський, Л. Макарушка, В. Мудрий). При т-ві засн. окремий громад. ком-т (згодом перетвор. на «Крайове т-во охорони воєн. могил») для збирання інформації про загиблих за волю України (статист. дані, фото, записки) та охорони їхніх могил. 1921 відзначено 80-ліття від дня народж. Ю. Романчука, 5-річчя смерті І. Франка. Останки поета 29 травня 1921 перенесено до збуд. т-вом на Личаків. цвинтарі гробниці. Виділ організував «Ком-т будови пам’ятника І. Франку» (проведено конкурс, виготовлено пам’ят­­ник, відкриття відбулося 1933). Відзначалося 40-річчя артист.-літ. праці М. Заньковецької, 40-річ­чя літ. праці О. Кобилянської (1922–23). У 1923–31 гол. увагу зосереджено на освітньо-організац. і вихов. діяльності. Гол. виділ подбав про фахові видання освіт. органів, признач. для організац. цілей та пропаганди, скликав у Львові 2-й Всеукр. освіт. конгрес (22–24 вересня 1929). Організовано мандрівні б-ки (47 ком­плектів, 1925–28 об’їхали 242 р-ни), курси бібліотекарства при філіях. У 1930-х рр. Л. т. «П.» видавало освітні часописи «Аматорський театр», «Бібліотечний порадник», «Народня освіта», місячник «Життя і знання», випускало 13 назв газет і журналів. Серед популяр. вид. – «Зоря», щорічні календарі, «Катехизись», літ-ра госп. тематики. Загалом 1869–1928 т-во надрукувало 348 популяр. книг заг. накладом бл. 3 млн прим. (референти-ред. багатьох книжок – І. Франко, К. Студинський). Після приєднання Зх. України до УРСР у вересні 1939 діяльність Л. т. «П.» припинено: центр. офіс, філії та читальні ліквідовано, б-ки частково знищено. На Лемківщині та у Надсянні осередки т-ва відновлено в умовах нім. окупації 1939. У Галичині Л. т. «П.» відродилося після окупації вермахтом тер. УРСР 1941. У цей час вжито заходів для заснування нар. театрів, кінотеатрів, книгозбірень, музеїв, книгарень, друкарень, орг-ції публіч. читалень, упорядкування нар., середніх, вищих, госп., пром., торг. шкіл, зразк. госп-в, садів, відзначення нар. свят. Чл. Л. т. «П.» (К. Паньківський, Ю. Павликовський, В. Радзикевич, Є. Храпливий) 1941 увійшли до кер-ва Укр. держ. правління. Т-во було чл. ін. орг-цій: чеської «Matice lidu» (1884), Освіт. ін-ту ім. Т. Масарика (Прага), Все­­світ. союзу освіти для дорослих (Лондон; обидва – 1928); підтримувало взаємини з польс. і чес. освіт. т-вами. Після звільнення УРСР військами рад. армії Л. т. «П.» знову заборонено. У повоєнні роки чл. т-ва В. Мудрого обрано заст. голови РМ Держ. центру УНР в екзилі (1948). Нині в Україні діє Всеукр. т-во «Просвіта» ім. Т. Шевченка.

Літ.: Справозданнє зъ першихъ за­­гальнихъ зборівъ товариства «Просвіта». Л., 1868; Справозданє зъ дѣланій «Просвѣты» вôдъ часу завязаня товариства – 26 листопада 1868 року, до найновѣйшого часу. Л., 1874; Справо­зданє рôчне зъ дѣяльности Товариства «Просвѣта» за часъ водъ 15 мая 1874 р. до 27 мая 1875 р. [Б. м. р.]; Справозданє зъ дѣятельности центрального Выдѣлу Товариства «Просвѣта» за рôкъ 1884. Л., 1885; Справозданє зъ дѣятельности центрального Выдѣлу Товариства «Просвѣта» за рôкъ 1885. Л., 1886; Справозданє зъ дѣятельности центрального Выдѣлу Товариства «Про­­свѣта» за рôкъ 1887. Л., 1888; Справозданє зъ дѣятельности центрального Выдѣлу Товариства «Просвѣта» за рôкъ 1888. Л., 1889; Справозданє зъ дѣятельности центрального Выдѣлу Товариства «Просвѣта» за рôкъ 1889. Л., 1890; Справозданє зъ дѣятельности центрального Выдѣлу Товариства «Про­­свѣта» за рôкъ 1890. Л., 1891; Справозданє зъ дѣятельности Головного Выдѣлу Товариства «Просвѣта» за рôкъ 1891. Л., 1892; Справозданє зъ дѣятель­­ности Товариства «Просвѣта» за часъ вôдъ 1 сѣчня 1892 до 31 грудня 1893 року. [Б. м. р.]; Справозданє зъ дѣятель­ности Товариства «Просвѣта» за часъ вôдъ 1 сѣчня 1894 р. до 31 грудня 1895 року. [Б. м. р.]; Белей И. Двацять и пять лѣтъ исторіи Товариства «Про­­свѣты». Л., 1894; Справозданє з дїяль­ности товариства «Просвіта» за час від 1 січня 1898 до 31 грудня 1899. Л., 1900; Справозданє з діяльності Товарист­ва «Просвіта» за час від 1 січня 1900 до 31 грудня 1901. Л., 1902; Лозинсь­кий М. Сорок літ діяльности «Просьвіти». (В 40-літній ювілей Товариства). Л., 1908; Ковба Ж. «Просвіта» – світло, знання, добро і воля українського народу. Дрогобич, 1993; Люзняк М. М. Українська науково-популярна книга кінця XIX – початку XX ст. як соціокультурний феномен: з історії виникнення та становлення. Л., 2000; Малюта О. «Просвіти» і Українська Державність (друга половина ХІХ – перша половина ХХ ст.). К., 2008.

О. В. Малюта

Статтю оновлено: 2017

Покликання на статтю
О. В. Малюта . Львівське товариство Просвіта // Енциклопедія Сучасної України: електронна версія [веб-сайт] / гол. редкол.: І.М. Дзюба, А.І. Жуковський, М.Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2017. URL: http://esu.com.ua/search_articles.php?id=59612 (дата звернення: 21.04.2021)