Львівський державний історико-архітектурний заповідник — Енциклопедія Сучасної України

Львівський державний історико-архітектурний заповідник

ЛЬВІ́ВСЬКИЙ ДЕРЖА́ВНИЙ ІСТО́РИКО-АРХІТЕКТУ́РНИЙ ЗАПОВІ́ДНИК – частина території Львова, на яку поширено особливий статус охорони об’єктів культурної спадщини. Створ. 1975 постановою РМ УРСР з метою збереження, дослідж., популяризації та реставрації пам’яток арх-ри. Первісно охоплював тер. середньовіч. та давньорус. частини міста пл. 120 га. 1990 постановою виконкому Львів. облради центр. частину Львова (заг. пл. 3060 га) оголошено істор.-культур. заповід. територією. У тому ж році ліквідовано дирекцію заповідника, 1991 її функції передано новоствор. Упр. охорони істор. середовища Львів. міськради. На тер. заповідника розташ. 432 пам’ятки арх-ри, 198 із яких – нац. значення. 1998 істор. центр Львова внесено до списку все­світ. спадщини ЮНЕСКО.

Літ.: Вуйцик В. С. Державний історико-архітектурний заповідник у Львові. Л., 1979; 1991; Трегубова Т., Мих Р. Львів. К., 1989.

Л. С. Онищенко-Швець

Статтю оновлено: 2017

Покликання на статтю
Л. С. Онищенко-Швець . Львівський державний історико-архітектурний заповідник // Енциклопедія Сучасної України: електронна версія [веб-сайт] / гол. редкол.: І.М. Дзюба, А.І. Жуковський, М.Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2017. URL: http://esu.com.ua/search_articles.php?id=59624 (дата звернення: 21.04.2021)