Львівський державний університет безпеки життєдіяльності - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Львівський державний університет безпеки життєдіяльності

ЛЬВІ́ВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕ́Т БЕЗПЕ́КИ ЖИТТЄДІЯ́ЛЬНОСТІ – вищий навчальний заклад. Підпорядк. Держ. службі України з надзвич. ситуацій. Веде свою історію від Київ. курсів удосконалення офіцер. складу пожеж. охорони МВС СРСР, засн. 1947. Від 1951 – Київ. курси підготовки офіцер. складу воєнізов. пожеж. охорони МВС СРСР; від 1952 – Київ. пожежно-тех. уч-ще МВС СРСР, яке 1954 переведено до Львова й перейменов. у Львів. пожежно-тех. уч-ще МВС СРСР (розміщене у колиш. приміщенні Будинку інвалідів, зведеного 1863); від 2001 – Львів. ін-т пожеж. безпеки; від 2006 – сучасна назва. Нині у структурі Ун-ту діють: Навч.-наук. ін-ти цивіл. захисту і пожеж. та техноген. безпеки, Ін-ти психології і соц. захисту та післядиплом. освіти, Навч. пожежно-рятув. частина; Вище профес. уч-ще, Ліцей цивіл. захисту; відділи (обидва – Вінниця): заоч. та дистанц. навч., сприяння працевлаштуванню студентів і випускників, логістики та менеджменту, вихов. роботи та соц. захисту, орг-ції н.-д. діяльності. Заг. кількість курсантів і студентів – 2550 осіб. Навч.-вихов. процес забезпечують 210 викл., зокрема 27 д-рів н., проф., 107 канд. н., доц. Серед відомих науковців – Г. Васянович, П. Гащук, Е. Гуліда, М. Козяр, А. Кузик, М. Семерак, Р. Тацій. Напрями наук. дослідж.: вогнезахист буд. конструкцій, підвищення протипожеж. захищеності об’єктів за допомогою первин. засобів пожежогасіння, розроблення нових засобів і методів пожежогасіння, розроблення та випробування нових матеріалів для захис. одягу та взуття, гасіння лісових пожеж. Виходять ж. «Пожежна безпека» (від 2002), «Вісник Львівського державного університету безпеки життєдіяльності» (від 2007). Соц. база: 3 навч. корпуси, 2 навч.-спорт. комплекси, 1 навч.-тренув. полігон, 2 гуртожитки. Перший нач. – В. Дронов, від 1999 ректор – М. Козяр.

І. М. Кордіяка

Статтю оновлено: 2017