Львівський державний ювелірний завод - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Львівський державний ювелірний завод

ЛЬВІ́ВСЬКИЙ ДЕРЖА́ВНИЙ ЮВЕЛІ́РНИЙ ЗАВО́Д – підприємство ювелірної промисловості. Засн. 1944 як Львів. з-д метал. виробів, що випускав товари широкого вжитку. 1950 на його базі організовано Львів. ювелірну ф-ку з виготовлення виробів із срібла та недорогоцін. металів. 1954 введено в дію гальваніч. та інструм.-експерим. цехи, 1957 утвор. тех. відділ, 1958 – срібну та томпак. дільниці. 1960 розпочато випуск ювелір. виробів із золота (375, 583, 750 проб). 1970 для збільшення випуску товарів нар. вжитку (значки, сувеніри) і орг-ції вироб-ва нестандарт. обладнання у с. Завидовичі Городоц. р-ну Львів. обл. відкрито цех, на базі якого 1978 утвор. з-д з вироб-ва нестандарт. обладнання (згодом Городоц. з-д «Ювелірмашприлад»). 1972 ф-ку перейм. у Львів. ювелір. з-д, переведено у новий вироб. корпус, розпочато випуск виробів із дорогоцін. камінням. 1974 на базі з-ду і Львів. СКТБ організовано Львів. вироб.-тех. об’єднання (від 1976 – ВО) «Ювелірпром»; від 1992 – сучасна назва. Підпр-во спеціалізується на виготовленні ювелір. виробів із дорогоцін. металів – золота та срібла: перстені, ланцюжки, сережки, кулони, браслети, медальйони, кольє, шпильки тощо. Крім цього, з-д випускає вироби з недорогоцін. металів (медалі, знаки, нагороди), формувал. суміш для виготовлення ювелір. виробів, оснащення тощо. Макс. обсягів з-д досяг 1991 – 3664 кг ювелір. виробів із золота. 2000 у складі відділу збуту створ. торг. центр на базі магазину-салону і обмін. пункту, 2001 – нову дільницю з виготовлення ланцюжків, 2009 – єдиний цех ювелір. вироб-ва. Станом на поч. 2013, з-д випускав бл. 4 тис. найменувань виробів. 2014 переданий у підпорядкування Мін-ва екон. розвитку і торгівлі України. Частка продукції у заг.-укр. обсязі аналог. продукції складає бл. 20 %. Експорт (понад 10 %): Білорусь, Молдова, РФ, Естонія. Соц. сфера: медпункт, база відпочинку, житл. фонд. Кількість працівників (2015) – понад 650 осіб. Дир. – В. Кузовкін (від 1985).

Г. М. Сіромська, Р. Б. Сіромський

Статтю оновлено: 2017