Львівський коледж культури і мистецтв - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Львівський коледж культури і мистецтв

ЛЬВІ́ВСЬКИЙ КО́ЛЕДЖ КУЛЬТУ́РИ І МИСТЕ́ЦТВ Засн. 1939 як школа політосвіти та бібліотечна школа, що діяли як курси. Під час 2-ї світ. війни не працювали. 1944 відновлено роботу на основі об’єднання у Львів. технікум політосвіти, 1948–66 – культ.-осв. технікум, 1967–91 – культ.-осв. уч-ще, 1991–97 – уч-ще культури, 1997–2016 – держ. уч-ще культури, від 2016 – сучасна назва. Сприяє пропагуванню укр. культури. Нині готує молодших спеціалістів із спеціальностей: «нар. художня творчість», «бібліотечна справа», «діловодство», «хореографія». Навч. процес здійснюють 90 штат. викл., із них 8 канд. наук, 2 засл. арт. України, 1 засл. працівник культури. На денній і заоч. формах усього навч. 432 студенти. Серед викл. – Б. Антків, Я. Базів, О. Голдрич, Н. Косенко, І. Красногорова, В. Максименко, П. Мал­хасянц, Б. Мірус, А. Онуфрієнко, П. Рачинський, Г. Тютюнник, В. Фоменко, М. Шевченко. Відомі випускники – М. Вантух, С. Забредовський, З. Колобич, М. Кривень, М. Санжаревський, Х. Трач, Н.-М. Фарина, С. Фіцич. Створ. зведений хор (кер. Р. Ля­шенко), студент. театр мініатюр (кер. Р. Біль), оркестри нар. (кер. Н. Кміть) і духових (кер. В. Кобилецький) інструментів, ансамблі: нар. танцю «Діброва» (кер. М. Костів, Є. Лавринів), сучас. хореографії (кер. О. Рихальська, В. Бакун), нар. інструментів (кер. І. Дікало), чол. (кер. Р. Ляшенко) та жін. (кер. Р. Дробот) вокальні. Студенти брали участь у 2-му Міжнар. фестивалі-конкурсі «Перлини мистецтва», Міжнар. конкурсі молодих виконавців на дерев’яних духових інструментах ім. Д. Біди (обидва – Львів), Всеукр. фестивалях-конкурсах нар. хореографії ім. П. Вірського (Київ; усі – 2014), хор. співу та інструм. музики «Галицькі самоцвіти» (Львів), Всеукр. конкурсі виконавців на духових та удар. інструментах «Концертино» (м. Ка­­луш Івано-Фр. обл.), Міжнар. фестивалі укр. культури (м. Ґурово Ілавецьке, Польща; усі – 2015). Перший дир. – М. Білоус (1944–46), від 2015 – Г. Лавринів.

Т. В. Глазунова

Статтю оновлено: 2017