Львівський міський промисловий музей - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Львівський міський промисловий музей

ЛЬВІ́ВСЬКИЙ МІСЬКИ́Й ПРОМИСЛО́ВИЙ МУЗЕ́Й Засн. на поч. 1870-х рр. з ініціативи ремісників та інтелігенції Львова з метою шляхом комплектування і систематизації зраз­ків продукції знач. мист. та наук. цінності сприяти вдосконаленню технологій виготовлення та естетики пром. і ремісн. виробів. Орг-цією музею опікувалися проф. Львів. політехніки, арх. Ю. Захарієвич (1872 надіслав до міської управи відповідну пропозицію) та політ. діяч, бургомістр Львова Ф. Земялковський. 1873 створ. спец. ком-т, який підготував статут музею і почав збирати кошти на його потреби. Перші пожертви зробили: приватні особи – львів. міщанин Ф. Балутовський, князь Л. Сапєга, графи В. Дзєдушиць­кий і К. Лянцкоронський (див. Лянцкоронські) та ін.; юрид. особи – управа Львова, Галиц. крайова управа, торг. палата, іпотеч. банк, дирекція залізниці. У тому ж році ком-т закупив на Всесвіт. виставці у Відні перші предмети для музею (витвори зх.-укр. худож. пром-сті) й передав їх разом із рештою зібраних коштів міській управі, яка для розміщення експозицій музею тимчасово виділила будинок міського стрілец. т-ва. 1874 відкрито першу експозицію і затв. статут музею. Згідно з його положеннями, для оператив. упр. музеєм нагляд. рада обирала зі свого складу виконав. ком-т. Першим головою ком-ту став Ф. Балутовський, його заст. – Л. Вержбицький, який безпосередньо керував роботою музею. Від 1875 до 1930-х рр. при ньому діяла шко­ла малювання і моделювання для перепідготовки ремісників. 1877 музей розміщено в будинку ратуші (1880 його фонди нарах. понад 10 тис. предметів), 1905 у спеціально побудованому приміщенні (нині у ньому розташ. Національний музей у Львові) відкрито нову експозицію. Співроб. Л. м. п. м. влаштовували виставки, проводили лекції, організовували короткотермінові курси, публікували книги, зокрема ілюстровані (се­ред них – 10 зошитів «Зразки домашнього промислу селян на Русі» і 2 зошити часопису «Художній промисел»). 1939, після приєднання Зх. України до УРСР, музей націоналізовано і перейменовано у Музей худож. промислу. Його фонди поповнено збірками націоналізов. приват. музеїв і колекцій Любомирських, Дзєдушицьких, Лянцкоронських, а також держ. інституцій – міської б-ки ім. Б. Бруніцького, держ. музею ім. Л. Пінінського, публіч. збірки ім. Б. Ожеховича. 1941 у фондах – бл. 22 тис. од. зберігання: вироби худож. промислів, зразки нар. мист-ва, гравюри, літографії, фото, діапозитиви; у б-ці – понад 5 тис. назв вид. (11 680 прим. книг) тощо. Під час 2-ї світ. вій­ни втрачено понад 2300 музей. пам’яток. 1947 експозицію знову відкрито для відвідувачів, 1951 музей разом із Держ. музеєм етнографії АН УРСР (створ. на основі етногр. збірки Музею НТШ) об’єднано в Укр. держ. музей етнографії та худож. про­мислу АН УРСР (нині МЕХП Ін-ту народознавства НАНУ).

Літ.: Muzea Gminy miasta Lwowa. Lwów, 1929; Гошко Ю. Г. Державний музей етнографії та художнього промислу у Львові (до 100-річчя з дня заснування) // НТЕ. 1974. № 3; Гавриленко В. А. Столетие Государственного музея этнографии и художественного промысла АН УССР // Сов. этногра­фия. 1975. № 2; Музей етнографії та художнього промислу Інституту народознав­ства НАН України: Путівник. Л., 1996; Голубець М. В. 125 років Міському про­мисловому музею у Львові // Народозн. зошити. 1999. № 6.

ДА: ЦДІА України у Львові. Ф. 165, оп. 4, спр. 220.

Л. Д. Федорова

Статтю оновлено: 2017