Львівський міський промисловий музей

ЛЬВІ́ВСЬКИЙ МІСЬКИ́Й ПРОМИСЛО́ВИЙ МУЗЕ́Й Засн. на поч. 1870-х рр. з ініціативи ремісників та інтелігенції Львова з метою шляхом комплектува­н­ня і систематизації зраз­ків продукції знач. мист. та наук. цін­ності сприяти вдосконален­ню технологій виготовле­н­ня та естетики пром. і ремісн. виробів. Організацією музею опікувалися проф. Львів. політехніки, арх. Ю. Захарієвич (1872 надіслав до міської управи від­повід­ну пропозицію) та політ. діяч, бургомістр Львова Ф. Земялковський. 1873 створ. спец. комітет, який під­готував статут музею і почав збирати кошти на його потреби. Перші пожертви зробили: приватні особи — львів. міщанин Ф. Балутовський, князь Л. Сапєга, графи В. Дзєдушиць­кий і К. Лянцкоронський (див. Лянцкоронські) та ін.; юрид. особи — управа Львова, Галиц. кра­йова управа, торг. палата, іпотеч. банк, дирекція залізниці. У тому ж році комітет закупив на Всесвіт. ви­ставці у Відні перші предмети для музею (витвори зх.-укр. худож. промисловості) й пере­дав їх разом із рештою зі­браних коштів міській управі, яка для роз­міще­н­ня екс­позицій музею тимчасово виділила будинок міського стрілец. товариства. 1874 від­крито першу екс­позицію і затв. статут музею. Згідно з його положе­н­нями, для оператив. упр. музеєм на­гляд. рада обирала зі свого складу виконав. комітет. Першим головою комітету став Ф. Балутовський, його заст. — Л. Вержбицький, який без­посередньо керував роботою музею. Від 1875 до 1930-х рр. при ньому діяла шко­ла малюва­н­ня і моделюва­н­ня для пере­підготовки ремісників. 1877 музей роз­міщено в будинку ратуші (1880 його фонди нарах. понад 10 тис. предметів), 1905 у спеціально побудованому приміщен­ні (нині у ньому роз­таш. Національний музей у Львові) від­крито нову екс­позицію. Спів­роб. Л. м. п. м. влаштовували ви­ставки, проводили лекції, організовували короткотермінові курси, публікували книги, зокрема ілюстровані (се­ред них — 10 зошитів «Зразки домашнього промислу селян на Русі» і 2 зошити часопису «Художній промисел»). 1939, після при­єд­на­н­ня Зх. України до УРСР, музей націоналізовано і пере­йменовано у Музей худож. промислу. Його фонди поповнено збірками націоналізов. приват. музеїв і колекцій Любомирських, Дзєдушицьких, Лянцкоронських, а також держ. ін­ституцій — міської б-ки ім. Б. Бруніцького, держ. музею ім. Л. Пінінського, публіч. збірки ім. Б. Ожеховича. 1941 у фондах — бл. 22 тис. од. зберіга­н­ня: вироби худож. промислів, зразки нар. мистецтва, гравюри, літо­графії, фото, діапозитиви; у б-ці — понад 5 тис. назв вид. (11 680 прим. книг) тощо. Під час 2-ї світової вій­ни втрачено понад 2300 музей. памʼяток. 1947 екс­позицію знову від­крито для від­відувачів, 1951 музей разом із Держ. музеєм етно­графії АН УРСР (створ. на основі етногр. збірки Музею НТШ) обʼ­єд­нано в Укр. держ. музей етно­графії та худож. про­мислу АН УРСР (нині МЕХП Ін­ституту народо­знавства НАНУ).

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю