Львівський музей народної архітектури та побуту ім. К. Шептицького - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Львівський музей народної архітектури та побуту ім. К. Шептицького

ЛЬВІ́ВСЬКИЙ МУЗЕ́Й НАРО́ДНОЇ АРХІТЕКТУ́РИ ТА ПО́БУТУ ім. К. Шептицького, Народної архітектури та побуту музей у Львові ім. К. Шептицького Створ. як відділ нар. буд-ва Музею етнографії та нар. побуту АН УРСР (нині Ін-т народознавства НАНУ) відповідно до рішення Львів. облвиконкому 1966 та постанови РМ УРСР 1967. У 1971 реорганіз. в окрему установу з сучас. назвою, у наступ. році його відкрито для відвідувачів. Підпорядк. Львів. обл. упр. культури, від 2003 – Львів. міськраді. Від 2016 – ім. К. Шептицького. Знаходиться у місцевості Кайзервальд, на тер. регіон. ландшафт. парку «Знесіння». Музей побудований за етногр. принципом. Осн. напрями діяльності: вивчення, збереження та популяризація пам’яток дерев’яної арх-ри, предметів побуту, нар. культури та зразків нар. мист-ва усіх істор.-етногр. груп Зх. України, що сформувалися наприкінці 19 – на поч. 20 ст. (Бойківщина, Лемківщина, Гуцульщина, Волинь, Поділля, Полісся, Буковина, Закарпаття та Львівщина). На пл. 36,5 га архіт. об’єкти експонуються у традиц. для них взаємо­зв’язку – в сільс. ансамблях. 15–20 архіт. споруд формують мікросело, в якому є хати з хліва- ми та стодолами, громад. олійня і тартак, пасіка та водяний млин побл. ставка, а в центрі – церква, школа та громад. дзвін. Житл., госп. і вироб. споруди відтворені з відповід. інтер’єрами: побут. предметами, посудом, одягом, с.-г. знаряддями, інструментами. Етнографи й архітектори музею, досліджуючи у пошук. експедиціях пам’ятки арх-ри, опитуючи десятки місц. жит., компонували гуцул., покут., лемків. й ін. мікросела типовими, давніми пам’ятками з цікавим вираз. архіт.-худож. вирішенням. Комплектування музею було найважливішою ділянкою роботи. Будівлі маркували перед розбиранням, перевозили та відтворювали на тер. музею. Відчуття атмо­сфери села досягнуто вдалим вписуванням споруд у довколиш. ландшафт. Нині львів. скансен – один із найбільших музеїв під відкритим небом в Європі. На його тер. відтворено понад 120 пам’яток нар. дерев’яної арх-ри. Серед них – хати, збудовані у 1749, 1792, 1812, 1846, 1860, 1887, 1900; госп.-вироб. споруди – водяний млин, вітряки, сукновальня, тартак, кузня, олійня. Налічується 7 храмів, що є найбільшою у світі колекцією церков, зібраною в одному скансені. Лише одна з цих пам’яток – лемків. церква – відтворена з нового матеріалу за зразком храму 1831 з с. Котань (Польща). Остан. набутком серед культ. споруд є костел 1936 із с. Язлівчик Бродів. р-ну Львів. обл. (відтворений у музеї 2013). Найвидатніша пам’ятка серед храмів музею – церква Премудрості Божої 1763 із с. Кривка Турків. р-ну Львів. обл. До Львова її перевезено 1930 за сприяння мистецтвознавця М. Драґана, мовознавця І. Свєнціцького, митрополита Андрея Шептицького. У церкві постійно ведуть богослужіння монахи Свято-Іванів. студит. монастиря. Понад 20 тис. експонатів музей. фондосховища згруповані у 18 збірок. Найбільша з них – понад 8 тис. зразків нар. одягу та тканин, серед яких велика колекція сорочок різних етногр. місцевостей. Представлений знач. фонд гончарства та кераміки, окрасою якого є колекція гуцул. кахлів. Серед унікал. експонатів – 12 старовин. рукописів, зокрема Євангеліє 15 ст. та «Тріодь цвітна» 1451, 128 стародруків 15–16 ст., зокрема «Апостол» Івана Федорова, виданий у Львові 1574, та «Апостол» 1665. У музеї – велика збірка іконопису з цінними пам’ятками 15 ст., зокрема ікона «Богородиця Милування з похвалою», зберігається найдавніший галиц. процесій. хрест із живопис. зображеннями. Окрім пам’яток мист-ва, речей домаш. вжитку, меблів і с.-г. знарядь, музейні працівники зібрали бл. 200 нар. муз. інструментів. Фрагменти збірок фондосховища часто демонструють у музей. виставк. залі. Тут експонують свої роботи відомі художники, митці-початківці та майстри нар. творчості. Гончарі, різьбярі, ткачі, майстри дерев’яної або сирної іграшки беруть участь у музей. святах. У музеї проводять наук. конф., фольклорні ярмарки, фестивалі нар. музики, заходи до реліг. свят тощо. Його експозиції використовують для зйомок худож. і наук. фільмів («День отця Сойки», вистава, Львів. телебачення; «Таємниці святого Юра», Київ. кіностудія ім. О. Довженка, обидва – 1981; «Кармелюк»; «Украдене щастя», обидва – 1984; «Час збирати каміння», 1993; «Роксоляна», 1995; усі – Укртелефільм; «Данило Галицький», Одес. кіностудія, 1986), муз. відеокліпів (за участі В. Зінкевича, Н. Яремчука, І. Білозіра, О. Білозір та ін.). Дир. – Р. Назаровець (від 2013).

Літ.: Красовський І. Д. Музей народної архітектури та побуту у Львові: Путівник. Л., 1975; Данилюк А. Г., Рибак Б. Я. Музей народної архітектури та побуту у Львові. Л., 1988; Білень М. Зелена стежка музею: Путівник. Л., 1988; Данилюк А. Музей в Шевченківському гаї. Л., 1993; Його ж. Музеї просто неба і проблеми їх становлення в Україні // Зап. НТШ. 1995. Т. 130; Його ж. Львівському скансену – 15 років // Дзвін. 1996. № 9; Його ж. Українські скансени. Історія виникнення, експозиції, проблеми розвитку. Т., 2006; Данилюк А. та ін. Музей народної архітектури та побуту у Львові: Путівник. Л., 2007.

А. Г. Данилюк, Т. М. Андрієвська

Статтю оновлено: 2017