Львівсько-Волинський кам’яновугільний басейн

ЛЬВІ́ВСЬКО-ВОЛИ́НСЬКИЙ КАМʼЯНОВУ́ГІЛЬНИЙ БАСЕ́ЙН Знаходиться побл. зх. кордону України на межі Волин. та Львів. областей. Його продовже­н­ням є Люблін. бас. на тер. Холмщини у Польщі. Зх. межа басейну про­стягається від м. Устилуг Володимир-Волин. р-ну Волин. обл. (на р. Західний Буг) на Пн. до Рава-Руського насуву (див. Рава-Руська зона) та по виходу остан­нього від зх. кордону Украї­ни на Пд., при­близно на 30 км, пд. (умовна) межа — від Рава-Руського насуву до Бузького родовища, сх. — по виходу вапняку V2, пн. — від м. Володимир-Волинський до м. Устилуг. Пром. пл. басейну складає бл. 2500 км². Вперше зробив припуще­н­ня про існува­н­ня камʼяновугіл. від­кладів на тер. Пн.-Зх. України 1912 рос. вчений М. Тетяєв. Вугленосність Л.-В. к. б. під­твердив у 1930-х pp. польс. геолог Я. Самсонович. Інтенсивне геол. ви­вчен­ня басейну роз­почато на­прикінці 1939, коли зх.-укр. землі були при­єд­нані до УРСР. Тоді ж організовано трест «Львів­вуглерозвідка», який провів перші широкомас­штабні бурові роботи. Детал. ви­вче­н­ня, від­новлене 1945, триває донині. Геол. будова Львівського палео­зойського прогину, зокрема Червоногр. пром. р-ну Л.-В. к. б., складна та нерівномірно ви­вчена. Потуж. комплекс різноманіт. утворень, що виповнюють прогин, пред­ставлений від­кладами докембрію, палеозою, мезозою і кайнозою (див. Криптозойська ера та Криптозойська група, Палеозойська ера та палеозойська група, Мезозойська ера та мезозойська група, Кайнозойська ера та Кайнозойська група). Л.-В. к. б. є площею пошире­н­ня продуктив. камʼяновугіл. від­кладів — пологою асиметр. западиною, найбільш прогнутою частиною Львів. палеозой. прогину. Басейн знаходиться у зоні перикратон. опускань пд.-зх. окраї­ни Східно-Європейської платформи, є одним з гео­структур. елементів Волино-Поділ. плити (див. Волинська височина, Подільська височина), що межує на Пд. Зх. з пере­довим прогином Карпат. геосинкліналі. Від­клади карбону (див. Камʼяно­вугільний період і камʼяно­вугіль­на система) Л.-В. к. б. роз­криті багатьма свердловинами та шахтами. У межах басейну роз­по­всюджені утворе­н­ня нижнього та серед. від­ділів карбону. Це сіроколірна карбонатно-териген­на товща з пере­важа­н­ням карбонат. порід у нижній і териген­них у верх. більшій частині роз­різу. Потуж. камʼяновугіл. від­кладів збільшується від 600 м на Пн. Сх. до 1200 м на Пд. Зх. Пром. вугленосність басейну приурочена до камʼяновугіл. від­кладів, що пред­ставлені турней., візей. і серпухов. ярусами нижнього карбону (див. Турнейсь­кий вік і турнейський ярус, Серпуховський вік і серпуховський ярус). Вугіл. шари та прошарки простежуються по всьому роз­різі камʼяновугіл. від­кладів басейну за винятком самої нижньої його частини, що від­носиться до турней. ярусу. Мала вугленосність притаман­на роз­різу візей. ярусу. Найбільшу пром. вугленосність мають від­кладе­н­ня серпухов. ярусу. Характер. рисою геол. роз­різу серпухов. ярусу є приуроченість до нижньої його частини числен. пере­важно тонких і мінливих вугіл. прошарків. Верх­ня ж його частина вирізняється знач. вугленасиченістю та порівняно високою пром. вугленосністю. У роз­критій нижній частині башкир. ярусу — бл. 12 вугіл. шарів (4 мають робочу потужність) і прошарків. Серпухов. ярус вміщує 50 вугіл. пластів (робоча потуж. збільшується зі Сх. на Зх. — від 3-х до 9-ти) і пропластків. Пласти тонкі (0,7–1,2 м), дуже рідко досягають серед. потужності (1,2–1,5 м). У від­кладах башкир. ярусу виявлено понад 10 вугіл. пластів (пром. значе­н­ня — 4). За марк. складом є довгополумʼяне газове, газове, жирне та коксівне вугі­л­ля. Пере­важає середньозол., середньосірчисте вугі­л­ля, яке використовують в енергетиці. За територ. приналежністю, особливостями геол. структури та вугленосності, ступ. роз­ві­даності та пром. освоє­н­ня заг. площа басейну роз­ділена на 3 р-ни — Нововолин., Червоногр. і Пд.-Зх. Нововолин. геол.-пром. р-н зна­ходиться у пн. частині басейну, від крупного тектон. роз­лому на Пн. до кордону, який роз­діляє Волин. і Львів. області на Пд. і Пд. Зх. Камʼяновугіл. від­клади р-ну мають заг. моноклінал., пере­важно пд.-сх., заляга­н­ня та пологе паді­н­ня на Пд. Зх. під кутом 1–5°. Флексур. пере­гином вугіл. пластів і спів­падаючим з віссю цього пере­гину Волин. скидом площа р-ну ділиться на 2 при­близно рівні частини — сх. (пологу) та зх. (крутішу). Осн. пром. значе­н­ня тут у вугіл. пластів n₇ і n₈, другорядну роль ві­ді­грають пласти n₁₂, b₁, b₂. Вугі­л­ля від­носиться до марки ДГ. Нововолин. геол.-пром. р-н виділений на базі Волин. родовища. Запаси родовища роз­робляли 9 вуглевидобув. під­приємств. Більшість з них свої баланс. запаси від­працювали. У р-ні залишилося 4 діючі шахти. У стані будівництва пере­буває шахта № 10 «Нововолинська». Червоногр. геол.-пром. р-н за­ймає центр. частину басейну та на Пн. Сх. межує з Нововолин. р-ном. Сх. та пд. його межі проходять смугою нижньовізей. вапняків, а пд.-зх. — вздовж Великомостів. насуву, який пере­ходить на Пд. Сх. у т. зв. Камʼянко-Бузьку тект. зону. Цей р-н є осн. у басейні. У його ме­­жах зосереджено 70–90 % всіх баланс. запасів вугі­л­ля, всі під­готовлені для подальшого пром. освоє­н­ня шахтні ділянки. Тут роз­таш. 12 вугіл. шахт — № 1 ВМ–10 ВМ, 1 ЧГ і 2 ЧГ. Є резервні шахтні ділянки № 3–6 Червоно­градські та Бузьке родовище з обмеженими запасами вугі­л­ля. Осн. пром. значе­н­ня мають вугіл. пласти — n₇^н, n₇, n₇^в, n₈, n₈^в, n₉. Макс. вугленосність приурочена до пд. частини р-ну (до ділянок Великомостів. шахт). У напрямку на Пн. кількість робочих вугіл. пластів та їхня потужність зменшуються. Нещодавно встановлено пром. значе­н­ня пласту v6, який залягає нижче пласта n₇^н на 250 м. Працюють вугіл. шахти: «Великомостівська», «Межи­річанська», «Від­родже­н­ня», «Лісова», «Зарічна», «Візейська», «Степова», «Надія», «Червоно­градська». Вугленосна товща вміщує 6 вугіл. пластів пром. значе­н­ня (вугі­л­ля марок Г і Ж): n₇ (n₇^н), n₇^в, n₇, n₈, n₈^в, n₉. У межах Червоногр. геол.-пром. р-ну детально роз­ві­дані 2 ділянки для будівництва шахт — «Червоно­градські» № 3 і № 4. Виявлений нижче осн. продуктив. товщі басейну вугіл. пласт v6 є резервним для рекон­струкції шахт «Зарічна» та «Візейська». Пд.-Зх. вугленос. р-н за­ймає решту площі басейну від пд.-зх. межі Червоногр. р-ну до Рава-Руського роз­лому. Він приурочений до зони макс. зануре­н­ня камʼяновугіл. від­кладів, які залягають під потужною товщею верх­ньо-крейд. і юрсь­ких осадів. У тектон. від­ношен­ні цей р-н — це дві пологі синклінал. складки, роз­ділені невеликим антиклінал. під­ня­т­тям і Бутинь-Хлівчан. зоною насувів. У вугленос. товщі роз­крито до 8-ми вугіл. пластів з робочою товщиною — v₆, n₇^н, n₇, n₇^в, n₈, n₈^в, n₉, n₁₀, b₁. Геол.-розв. роботами в межах р-ну виявлено Тяглів. родовище та Любел. вугленосну площу. Заг. запаси та ресурси цих родовищ оцінюють у 1,1 млрд т, що значно пере­вищує запаси діючої частини басейну. Вугі­л­ля цих родовищ пред­ставлене дефіцит. коксів. марками Ж і К. Пром. значе­н­ня мають вугіл. пласти: n₇, n₇¹+n₇^н, n₇^в+n₇^в1, n₇^в2, n₈+n₈⁰, n₈⁰, n₈^в, n₈⁵, n₉, b₃, b₁. У Пд.-Зх. вугленос. р-ні виділено 8 шахт. полів: 3 на Тяглів. родовищі та 5 на Любел. площі. На полі шахти «Тяглівська» № 1 проведена детал. роз­відка, ця ділянка під­готовлена до пром. освоє­н­ня. Поле шахти «Любельська № 1–2» включає 2 ділянки, їх роз­робляють єдиним потуж. гірничовидобув. комплексом. Решту площі за­ймають родовища, пер­спективні для роз­відки. Це осн. р-н, з яким повʼязані подальші пер­спективи роз­шире­н­ня сировин. бази басейну. У межах Л.-в. к. б. виділяють 8 вугіл. родовищ — Волинське, Забузьке, Сокальське, Межиріченське, Тяглівське, Карівське (Любельське), Бузьке, Бубнівське, які від­окремлені одне від одного. Найпівнічніше Волин. родовище від­окремлене від пів­ден­нішого Забуз. р-ну пн.-зх. вигином р. Зх. Буг і юрським роз­мивом під­мезозой. виходів вугленос. товщі. Цей р-н був роз­ві­­даний і освоєний вугіл. пром-стю першим. Закладені в ньому шахти називають Нововолинськими. На Зх. Забуз. родовище оконтурене кордоном, на Пн. від­межовується від Волин. вугіл. р-ну юрським роз­мивом і Зх. Бугом. На Сх. цією ж річкою воно від­окремлюється від Сокал. р-ну, а на Пд. від Межирічен. і Тяглів. вугіл. р-нів — пн. кордонами шахт «Великомостівська» № 10, «Червоно­градська» № 1 і № 2. Сокал. родовище — полога, від­крита на Зх. в напрямку Забуз. площі мульда з віссю зх.-пн.-зх. напрямку. Мульда замикається на Сх. за 10 км від м. Сокаль побл. с. Тартаків Сокал. р-ну Львів. обл. На Зх. Сокал. родовище від Забуз. родовища від­окремлене Зх. Бугом. Межи­річан. родовище є пологою мульдою з віссю пн.-зх.-пн. напрямку, яка замикається на Пд. та від­кривається на Пн. у напрямку Забуз. площі. Із введе­н­ням в екс­плуатацію шахт «Червоно­градська» № 1 і 2 та будівництвом шахти «Великомостівська» № 10, поле якої знаходиться на Пд. і Пн. від р. Солокія, у межі Межи­річан. родовища були вклю­чені й поля цих трьох шахт. Таким чином, межа із сусідньою на Пн. Забуз. площею проходить пн. контурами полів цих трьох шахт. Шахти, які закладені на Межирічан. родовищі, на­звано Великомостівськими. Тяглів. родовище знаходиться на Зх. від Межирічанського. Воно також є пологою мульдою з віссю пн.-зх.-пн. напрямку. Як і на Межирічен. родовищі, синкліналь замикається на Пд. і від­кривається на Пн. Тяглів. родовище (глиб. заляга­н­ня 550–800 м) від­носиться до найменш досяж. р-нів порівняно з ін., в яких глиб. заляга­н­ня карбону складає 300–500 м. Карів. (Любел.) родовище знаходиться на Зх. від Тяглівського та також є синкліна­л­лю, яка зам­кнута на Пд. і від­кривається на Пн. Глиб. заляга­н­ня карбону тут 700–1000 м. Виходи намʼюр. вугіл. пластів, які оконтурюють карів. мульду, вельми умовні та при подальшій роз­відці будуть змінені й уточнені. Ізольов. родовища Бубнівське на Сх. від Волинського та Бузьке на Пд. Сх. від Межирічанського є роз­ві­даними ділянками на нижньовізей. пластах вугі­л­ля з дуже малими запасами. Загалом у Л.-В. к. б. взято на облік 37 обʼєктів, з них 30 складають Держ. фонд, а 7 є резервом Держ. фонду. Станом на січень 2014 баланс. запаси вугі­л­ля категорій А+В+С₁ складають 107,9 млн т, категорії С₂ — 235,2 млн т. Позабаланс. запаси оцінені в 494,4 млн т. У басейні 2013 від­працьовано 1,407 млн т запасів вугі­л­ля, з яких 1,159 млн т видобуто та 0,248 млн т втрачено при видобутку. Особливе геогр. й екон. роз­ташува­н­ня Л.-В. к. б. зумовило його інтенсивне пром. освоє­н­ня. Однак баланс. запаси його обмежені та становлять усього 2,5 % баланс. запасів України. Осн. споживачами вугі­л­ля є під­приємства Міністерства енергетики та вугіл. промисловості України. Не­значну кількість видобутого вугі­л­ля використовують коксохім. заводи. Значну частину вугі­л­ля споживає населе­н­ня.

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю