Львівсько-Сандомирська наступальна операція | Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія

Львівсько-Сандомирська наступальна операція


Львівсько-Сандомирська наступальна операція

ЛЬВІ́ВСЬКО- САНДОМИ́РСЬКА НАСТУПА́ЛЬНА ОПЕРА́ЦІЯ Проведена 13 липня – 29 серпня 1944 військами Першого Українського фронту під командуванням маршала І. Конєва з метою розгрому нім. групи армій «Північна Україна» (генерал-полковник Й. Гарпе), визволення зх. областей України й наступу на пд.-сх. частини Польщі. Спів­відношення особового складу – 1110 проти 900 (в тис. осіб), гар­мат і мінометів – 16100 – 6300, танків і самохідно-артилер. уста­новок – 2050 – 900, бойових літаків – 3250 – 700 на користь рад. армії. Гол. удари завдані з Тернополя на Львів і з Луцька на м. Рава-Руська (Жовків. р-ну Львів. обл.). 13–22 липня війська фронту прорвали оборону противника, оточили й розгромили побл. м. Броди (Львів. обл.) 8 нім. дивізій і укр. дивізію «Галичина». Розвиваючи наступ, 27 липня вони зайняли Львів, Станіслав (нині Івано-Франківськ) і Перемишль (Польща), вийшли у передгір’я Карпат, де з лівого крила 1-го Укр. фронту створ. Четвертий Український фронт (командувач генерал-полковник І. Петров). 29 липня – 1 серпня війська маршала І. Конєва фор­сували Віслу, захопили й з боями розширили важливий у стра­тег. відношенні плацдарм в р-ні м. Сандомир (Польща). У резуль­таті операції визволено Зх. Укра­їну і частину Польщі та створено сприятливі умови для подальшого наступу. Рад. війська втра­тили вбитими бл. 65 тис. воїнів, противник – 78 тис. солдат і офіцерів убитими і 17 тис. полоненими.

Літ.: Полушкин М. А. На сандомирском направлении. Москва, 1969; Конев И. Записки командующего фронтом. Москва, 1972; 1985; 2002; Гунчак Т. В мундирах ворога. К., 1993; Кривоше­ев Г. Ф. и др. Великая Отечественная без грифа секретности. Книга потерь. Москва, 2009.

Статтю оновлено: 2017