ЛЬВІ́ВСЬКО-САНДОМИ́РСЬКА НА­СТУПА́ЛЬНА ОПЕРА́ЦІЯ. Проведена 13 липня — 29 серпня 1944 військами Першого Українського фронту під командува­н­ням маршала І. Конєва з метою роз­грому німецької групи армій «Пів­нічна Україна» (генерал-полковник Й. Гарпе), визволе­н­ня західних областей України й на­ступу на пів­ден­но-східні частини Польщі. Спів­­відноше­н­ня особового складу — 1110 проти 900 (в тис. осіб), гар­мат і мінометів — 16100 проти 6300, танків і самохідно-артилерійських уста­новок — 2050 проти 900, бо­йових літаків — 3250 проти 700 на користь радянської армії. Головні удари зав­дані з Тернополя на Львів і з Луцька на м. Рава-Руська (Жовків. р-ну Львів. обл.). 13–22 липня війська фронту прорвали оборону противника, оточили й роз­громили по­близу м. Броди (Львів. обл.) 8 німецьких дивізій і українську дивізію «Галичина». Роз­виваючи на­ступ, 27 липня вони зайняли Львів, Станіслав (нині Івано-Франківськ) і Пере­мишль (Польща), ви­йшли у перед­гірʼя Карпат, де з лівого крила 1-го Українського фронту створено Четвертий Український фронт (командувач генерал-полковник І. Петров). 29 липня — 1 серпня війська маршала Івана Конєва фор­сували Віслу, захопили й з боями роз­ширили важливий у стратегічному від­ношен­ні плацдарм в р-ні м. Сандомир (Польща). У резуль­таті операції визволено Західну Укра­їну і частину Польщі та створено сприятливі умови для подальшого на­ступу. Радянські війська втра­тили вбитими близько 65 тис. воїнів, противник — 78 тис. солдат і офіцерів убитими і 17 тис. полоненими.