Льонко Євген Олександрович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Льонко Євген Олександрович

ЛЬОНКО́ Євген Олександрович (24. 10. 1949, смт Новгородське, нині Торец. міськради Донец. обл. – 02. 10. 2006, Київ) – композитор, музичний редактор. Чл. НСКУ (1982). Закін. Київ. консерваторію (1978; кл. композиції А. Штогаренка, органа – А. Котляревського). Відтоді – ред. вид-ва «Музична Україна» (Київ). Від 1991 – на твор. роботі. Індивід. стилю композитора притаманні виразність тематизму, яс­ність муз. мови, широке викорис­тання нових стилів (неокласицизму, неофольклоризму).

Тв.: для симф. оркестру – Симф. (1978), «Святкова увертюра» (1979), поема «Andante rigoroso» (1980); Струн. квартет (1980); для органа – Концерт для органа з 2-ма інтермедіями для флейти, віолончелі та клавесина (1977), Концерт для органа та брас-квінтету (1989), 7 сонат (1977–2003), 12 концерт. п’єс (1983), 12 прелюдій та фуг (1984–85), 2 хорал. симф. (1997–2002); для флейти, гобоя та фагота – «Маленький дивертисмент» (1983); для фортепіано – Соната (1978); для флейти та фортепіано – Скерцо (1979); для оркестру нар. інструментів – 3 сюїти (1987–2000); для мішаного хору без супроводу – Херувимська (2003), Мала єктенія (2006; обидві – на канон. тексти); для естрадно-симф. оркестру – понад 15 окремих п’єс; романси, хори, обробки нар. пісень.

В. П. Корнійчук

Статтю оновлено: 2017