Любарський район

Визначення і загальна характеристика

ЛЮ́БАРСЬКИЙ РА­ЙО́Н — район, що знаходиться у пів­ден­но-західній частині Житомирської області. Межує на Пн. з Романів., на Сх. — з Чуднів. р-нами Житомир. обл., на Пд. — з Хміль­ниц. р-ном Вінн. обл., на Зх. — з Полон., Старокостянтинів. і Старосиняв. р-нами Хмельн. обл. Утвор. 1923. У 1923–25 — у складі Житомир., 1925–30 — Бердичів. округ; 1932–37 — Вінн., від 1937 — Житомир. обл. На поч. 1920-х рр. заможні селяни чинили опір проведен­ню колективізації. Жит. потерпали від голодомору 1932–33 (кількість встановлених жертв: у с. Великий Браталів — 400, у с. Коростки — 377, у с. Гринівці — 345, у с. Вищикуси, нині Веселка — 279, у с. Кириївка — 271, у с. Ви­гнанка — 189, у с. Привітів — 159, у с. Великі Деревичі — 131, с. Юрівка — 117, у с. Новий Любар — 105, у с. Михайлівка — 102, у с. Стара Чортория — 82, у с. Меленці — 78, у с. Гізівщина — 72, у с. Бичева — 71, у с. Березівка — 66 осіб), за­знали сталін. ре­пресій. Від липня 1941 до лютого 1944 — під нім.-фашист. окупацією. 8 січня 1944 у бою за с. Липне загинув Герой Радянського Союзу М. Усик (встановлено погру­д­дя). 1962 р-н ліквід., 1965 від­новлений. Площа 757 км². За пере­писом насел. 2001, у Л. р. проживали 31 046 осіб (складає 91,5 % до 1989); станом на 2015 — 27 295, на 2016 — 27 058 осіб; пере­важно українці, є поляки та росіяни. У складі Л. р. — смт Любар і 47 сільс. насел. пунктів. Лежить на Придні­провській височині. Поверх­ня — хвиляста лесова рівнина. Роз­ві­дано поклади гранітів (села Коростки та Кутище; 3457 тис. м²), су­глинків для виробництва цегли (села Березівка та Стара Чортория; 703 тис. м²), піску, каоліну, торфу, вапняків. З Пд. на Пн. р-н пере­тинає р. Случ (протяжність у межах Любарщини 34,3 км; притока Горині, бас. Припʼяті), протікає її ліва притока — Деревичка. Створ. Борушків. (100 га), Любар. (60 га) і Пединків. (43 га) водо­сховища, 62 ставки (602,4 га). Ґрунти пере­важно опідзолені чорноземні та темно-сірі. Під лісами зайнято 4,9 тис. га (пере­важно мішані; осн. породи: сосна, ялина, дуб, граб, липа, ясен, берест). Обʼєк­­ти природно-заповід. фонду: памʼятка садово-парк. мистецтва заг.-держ. значе­н­ня Новочорторийський парк; місц. значе­н­ня — заказники Бучина (2 га, ліс.) та Чернеча (228 га, заг.-зоол.), па­­мʼятка природи Деревицькі модрини (20 га, ботан.; усі — Любар. лісництво). Пром. під­приємства випускають тварин­не масло, тверді сири, кисломолочну продукцію, казеїн, кондитер. вироби. Пл. с.-г. угідь 63,4 тис. га, з них 46,2 тис. га орних земель, 4,9 тис. га пасовищ, 2,7 тис. га сіножатей. Працюють 35 фермер. госп-в, 7 с.-г. т-в, 7 приват. і 2 держ. с.-г. під­приємств. Щорічно вирощується 133 тис. т зернових, 42 тис. т картоплі, 20 тис. т цукр. буряків, виробляється 35 тис. т молока та 3,4 тис. т мʼяса. У Л. р. — Любар. гімназія № 1, 29 заг.-осв. шкіл, 25 до­шкіл. навч. закладів, Любар. профес. училище, Новочорторий. аграр. технікум; Любарського ра­йону Музей історії, рай. і 18 сільс. Будинків культури, 15 клубів, рай. б-ки для дорослих і дітей, 32 сільс. б-ки; центр. рай. лікарня та поліклініка, 8 лікув. амбулаторій, 17 фельдшер. і 11 фельдшер.-акушер. пунктів. Виходить рай. г. «Новий день». Нар. колективи худож. самодіяльності: жін. вокал. ансамбль «Зорепад», Новочорторий. аграр. технікуму, Старочорторий. ансамбль пісні «Калина», Великоволиц., Мотовилів., Привітів. і Старочорторий. духові оркестри. На тер. р-ну виявлено памʼятки трипіл. (села Громада, Озерне, Стрижавка, Юрівка) і черняхів. культур, скіф. та давньорус. (Любар, с. Великі Деревичі) періодів, поселе­н­ня 4–3 тис. до н. е. (ур­очище Гарашівка, с. Громада); зна­йдено рим. монети (Любар, с. Городниця) та свинцеву печатку новгород. князя Володимира Всеволодовича (с. Губин). Памʼят­­ки архітектури: Іоан­но-Богослов. церква у с. Великий Браталів (1904), палац у с. Ви­гнанка, палац, церква-усипальниця та млин Оржевсь­ких у с. Нова Чортория, Покров. церква у с. Провалівка, Троїц. церква у с. Стара Чортория (усі — 19 ст.). Діють 55 реліг. громад, зокрема УПЦ КП, УПЦ МП, РКЦ, євангел. християн-баптистів. У насел. пунктах р-ну встановлено 112 памʼятників і памʼят. знаків воїнам-визволителям і воїнам-землякам, які загинули під час 2-ї світової війни. Серед видат. уродженців — лікар-токсиколог, фармаколог, чл.-кор. НАНУ та НАМНУ Ф. Трінус (с. Старий Любар), фізико-хімік, чл. Польс. АН В. Свентославський (с. Кириївка), фахівець у галузі генетики та біо­технології рослин, чл.-кор. НААНУ В. Сидоров (с. Новий Любар), лікар-стоматолог А. Грохольський (с. Великі Деревичі), економісти В. Данилко (с. Пединка), В. Петров (с. Житинці), історики В. Горобець (с. Бичева), І. Іванцов (с. Великий Браталів), В. Сиротенко (с. Стрижівка), право­знавець П. Діхтієвський (с. Привітів), філософ, соціолог Є. Подольська (с. Горопаї), брати літературо­знавці Костянтин і Панас Данилки (с. Мотовилівка), мово­знавець Л. Рак (с. Семенівка); письмен­ники Л. Бондарчук (с. Стара Чортория), О. Швед (с. Семенівка); живописець, графік, засл. художник України А. Кравченко (с. Гринівці), живописець А. Петрик (с. Кутище); архітектор В. Буряк (с. Березівка); спів­ачка (мецо-сопрано), засл. арт. УРСР Г. Демчук (с. Великі Деревичі); учасники 2-ї світової війни, Герої Рад. Союзу Г. Клименко (с. Гринівці), І. Мороз (с. Мотовилівка), С. Нечай (с. Северинівка), Г. Слободенюк (с. Привітів); військовик, Герой Соц. Праці С. Трохимчук.

Літ.: Канчура В. Нащадкам людоїдів. Голодомор на Любарщині на початку 30-х років ХХ столі­т­тя. Ж., 2007; Юхимчук І. Історія мого краю [с. Провалівка] // Житомирщина: минуле, сьогоде­н­ня, по­ступ у майбутнє: Наук. зб. Т. 3: Молодь в історії Житомирщини; Житомирщина туристична: Краєзн. нариси. 2009; Панасюк А. Г. Моє село — історія жива [с. Гринівці]. 2012 (усі — Житомир).

Я. О. Тарасюк

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю