Любашівка

Визначення і загальна характеристика

ЛЮБАШІ́ВКА (давні додатк. назви: Довгеньке, Чорноморське) — селище міського типу Одеської області, райцентр. Любашів. селищ. раді підпорядк. с. Вишневе (до 2016 — Жовтневе). Знаходиться за 165 км від обл. центру. Площа 8,87 км². За пе­­реписом 2001, насел. становило 9790 осіб (складає 99,1 % до 1989), станом на 1 січня 2015 — 9,4 тис. осіб; переважно українці (92,29 %), проживають також молдовани (4,7 %), росіяни (2,2 %), цигани (0,3 %), білоруси (0,2 %), вірмени (0,1 %) та ін. Залізнична станція. За кілька кілометрів від с-ща проходить автошлях Київ–Одеса. На його тер., побл. лікарні виявлено стоянку людей бронз. віку; за 0,5 км на Пд. Зх. — трипіл. поселення Чічіклея. Л. (Довгеньке) засн. після рос.-турец. війни 1787–91 біля балки Довгенька. Тоді ж поруч виникли хутори Миколаївка (Тимофіївка) та Софіївка (Старе Село; від поч. 20 ст. обидва — у межах Л.). Л. і Софіївка деякий час мали спіл. назву Чорноморське (від Чорномор. козац. війська, яке на цих землях брало участь у бойових діях із турками). Довколиш. землями володіли сотник Демид і поручник Тарас Васильєви, сотник Д. Павлюк, поміщики Любинські. 1859 у Л. мешкали 290 осіб, було 45 дворів, у Софіївці — відповідно 750 і 99. У 1865 відкрито школу. Наприкінці 1880-х рр. у Л. проживали 737, 1910 у Л. і Софіївці — 1,1 тис. осіб. Здавна тут існувала значна євр. громада (1868 — 180, 1939 — 671 особа). У 2-й пол. 19 — на поч. 20 ст. — волосне містечко Ананьїв. пов. Херсон. губ. 1868 прокладено залізницю, що сприяло знач. розвитку Л. 1910 вантажообіг залізнич. станції становив 2,5 млн пудів, з них 1,5 млн пудів зерна. Тоді ж працювали 2 парових млини та цегельня, була розвинута торгівля. Від серед. 1910-х рр. у офіц. джерелах за поселенням закріплено сучасну назву (за нар. переказами, походить від імені дочки одного з Любинських — Любаші). Під час воєн. дій 1918–20 влада неодноразово змінювалася, у лютому 1920 остаточно встановлено більшовицьку. Жит. потерпали від голодомору 1932–33, зазнали сталін. репресій. Від 2-ї пол. 1920-х рр. — село, райцентр. 1920–25 — у складі Одес. губ.; 1920–23 — Балт. пов.; 1923–24 — Балт., 1924–30 — Первомай. округ; 1923–26 — Троїц. і Ясенів. р-нів; від 1932 — Одес. обл. Від 4 серпня 1941 до 30 березня 1944 — під нім.-румун. окупацією. Діяло рад. підпілля. Нацисти вбили бл. 400 мешканців села, переважно євреїв. На фронтах 2-ї світової війни загинули 302 жит. У брат. могилі похов. 79 рад. воїнів-визволителів. Від 1957 — смт. Нині працюють елеватор, підприємства з випікання хліба та хлібобулоч. виробів і виготовлення тротуар. плитки та цегли. У Л. — заг.-осв. школа-ліцей, заг.-осв. школа-гімназія, 2 дитсадки, ДЮСШ; Любашівський історико-краєзнавчий музей, рай. б-ка, рай. Будинок культури, дит. муз. школа, рай. лікарня; готель; відділ. 2-х банків. Виходить рай. г. «Хлібороб». Відомі колективи: вокал. дит. ансамбль муз. школи «Дзвіночок», нар. жін. вокал. ансамбль «Веснянка». Є парк (пл. 1,3 га). Діють 2 реліг. громади УПЦ МП (церкви: Архангело-Михайлівська та ікони Божої Матері «Всіх скорботних радість»), 1 — УГКЦ, 5 — протестантських (християн віри євангельської — 2, євангел. християн-баптистів, адвентистів сьомого дня, пресвітеріан. християн. церкви — по 1). Збереглися будівлі залізнич. станції та економії Любинських (нині заг.-осв. школа; обидві — 19 ст.). Встановлено погруддя Т. Шевченка, меморіал на честь воїнів, які загинули під час 2-ї світової війни, па­­м’ятні знаки жертвам голодомору, ліквідаторам аварії на ЧАЕС, воїнам-афганцям. Серед видат. уродженців — лікар-хірург Б. Запорожченко, хімік О. Пономаренко; учасник 2-ї світової війни, Герой Радянського Союзу К. Волощук. Із Л. пов’язані життя та діяльність графіка М. Панасюка, учасника 2-ї світової війни, повного кавалера ордена Слави О. Лященка.

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю