Коробов Володимир Андрійович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Коробов Володимир Андрійович

КО́РОБОВ Володимир Андрійович (29. 04. 1924, м. Артемівськ, нині Луган. обл. – 23. 05. 2001, Запоріжжя) – живописець і педагог. Батько Н. Коробової. Учасник 2-ї світ. вій­ни. Бойові нагороди. Золота медаль 4-го всесвіт. фестивалю молоді та студентів (1957, Моск­­ва), медаль ім. А. Куїнджі Всеукр. виставки пейзажу (Маріуполь, 1974). Чл. СХ СРСР (1960), НСХУ (1991). Мист. освіту здобув приватно в А. Токача (1948–50), худож. студії М. Писанка (1950-і рр.). Працював у Запоріж­­жі: 1945–50 художником «Дніп­­робуду» та «Запоріжалюмінійбу­­ду»; у 1960–90-і рр. – на худож.-пром. комбінаті. Учасник регіон., всеукр., всесоюз. та міжнар. мист. виставок від 1950. Пер­­сон. – у Запоріжжі (1984, 1994, посмертна – 2001). Осн. галузь – станк. живопис. Автор портретів, істор. картин, пейзажів, натюрмортів у реаліст. стилі. Для творчості К. характерні монум. трактування образів, колорит. Окре­­мі полотна зберігаються у Горлів. (Донец. обл.), Дніпроп., Запоріз., Харків. ХМ, Запоріз. крає­­знав. музеї. Серед учнів – В. Луньов.

Тв.: «М. Бакаєва», «У степах України» (обидва – 1960), «За синє море», «Від стін Царграда» (обидва – 1964), «Північний кордон» (1965), «Весна на нашій вулиці» (1968), «Козацька переправа. Блакитний Дніпро» (1971), «Сол­­дати» (1972), «Старі будинки» (1974), «Хортиця. Зима», «Карельська весна» (обидва – 1975), «Тут птахи не співають» (1978), «Старе дерево» (1979), «Проспект металургів» (1982), «Вечір» (1988), «Шлях» (1992), «Після дощу» (1993), «Льодохід», «Квітень» (обидва – 1994).

Літ.: Володимир Коробов. Живопис: Каталог. З., 1984; Запорізька організація Національної спілки художників України. 1962–2007: Каталог. З., 2007.

О. Ю. Алексєєва

Стаття оновлена: 2014