Любинський Всеволод Юрійович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Любинський Всеволод  Юрійович

ЛЮБИ́НСЬКИЙ Всеволод Юрійович (1840, Київщина – 1920) – бактеріолог, фармаколог, громадсько-політичний діяч. Закін. Ун-т св. Володимира у Києві (1895). Учень В. Високовича. Під час навч. працював асист. лаб. при каф. хірург. патології та терапії Ун-ту. Нагородж. премією М. Пирогова та золотою медаллю за працю «Про анаеробні мікроби нагноєння (До етіології нагноєння і вчення про анаеробіоз» (1894). У 1890-х рр. працював у лаб. О. Павловського та на станції з виготовлення антидифтерій. си­роватки. Під час епідемій холери в Києві 1907–08 у Хім.-бак­теріол. ін-ті проводив дослідж. води у Дніпрі та водогоні. До 1914 працював також у Георгіїв. лікарні Т-ва лікарів-спеціалістів. Перший Міністр нар. здоров’я й опікування Української Держави (травень – 26 грудня 1918). Вивчав питання лікування ран, туберкульозні бацили. Чл. і голова ревізій. комісії Т-ва бороть­­би із зараз. хворобами, чл. Т-ва швидкої мед. допомоги в Києві. Брав участь у діяльності Укр. нар. громади, Укр. держ. гераль­дич. комісії. Обстоював необхідність використання майна ци­віл. та військ. орг-цій, зокрема Червоного хреста, земського та міського союзів, для охорони здоров’я населення.

Пр.: О росте холерных бацилл без доступа кислорода и о значении ана­эробиоза в патологии холеры // Мед. обзор. 1893. № 11; Об анаэробных ми­кробах нагноения (К вопросу об этио­логии нагноений и учению об анаэро­биозе). К., 1894.

О. М. Ціборовський

Статтю оновлено: 2017