КО́РОБОВ Ілля Іванович (13(26). 07. 1910, поселе­н­ня Дмитрівське, нині м. Макіївка Донецької обл. — 12. 12. 1980, Дні­пропетровськ) — фахівець у галузі металургії. Син І. Коробова. Доктор технічних наук (1963), професор (1965). Ленінська премія (1960). Герой Соціалістичної Праці (1958). Державні нагороди СРСР. Закінчив Московський ін­ститут сталі (1932). Працював 1932–37 на Макіївському металургійному заводі, 1937 — на заводі «Криворіж­сталь» (м. Кривий Ріг Дні­пропетровської обл.), 1938 — на Дні­продзержинському (обидва — Дні­пропетровська обл.), 1938–41 та 1943–62 — на Дні­пропетровському (директор), 1941–43 — на Челябінському (РФ) мета­­лургійному заводах; 1962–64 — головний консультант Східнословацького металургійного комбінату (м. Кошиці, нині Словач­чина). 1965–80 — професор кафедри металургії чавуну Дні­пропетровського металургійного ін­ституту. Напрями наукових досліджень: інтенсифікація домен­ного плавле­н­ня, регулюва­н­ня газового потоку в домні за допомогою вдува­н­ня кисню до центру горна. Вина­йшов спосіб роботи домен­ної печі на під­вищеному тиску газу, роз­робив нові методи за­стосува­н­ня природного газу у домен­ній печі.