Любківський Олег Іванович | Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія

Любківський Олег Іванович


Любківський Олег  Іванович

ЛЮБКІ́ВСЬКИЙ Олег Іванович (27. 06. 1950, Чернівці) – графік. Чл. НСХУ (1988). Закін. Вижниц. уч-ще при­клад. мист-ва (Чернів. обл., 1969; викл. В. Жаворонков). Учасник всеукр., всесоюз. худож. виставок від 1987. Персон. – у Чер­нівцях (1983, 1998, 2003, 2013–14), Саскатуні (Канада, 1990), Відні (1992, 1995), Базелі (Швей­царія), Ріді (обидві – 1993), Цел­лі (1997; обидва – Австрія), Києві (2000–01, 2004), Львові (2013). На твор. роботі. Від 1997 – кер. студії образотвор. мист-ва у Чер­нівцях. Створює урбаніст. пейзажі, абстрактні композиції, ві­д­ображаючи європ. культурну спадщину, колізії сучасності. Осн. галузь – станк. і книжк. гра­фіка; техніки – акварель, офорт. Для творчості Л. характерні чітка ритміка, динаміка лінії та штрихів, світло-тіньове моделювання. Окремі роботи зберігаються у Чернів. худож. і краєзн. музеях, НХМ (Київ).

Тв.: «Автопортрет у юнацькі роки» (1969), «Над містом», «Площа Ринок у Чернівцях. 19 ст.» (обидва – 1986), «Ци­тадель у стилі модерн» (1988), «Романтичний краєвид» (1989), «Таїн­ство» (1991), «Георгіївська церква у Чер­нівцях. 19 ст.», «Закономірності часу», «Полотняний будинок» (усі – 1993), «Собори старого міста» (1995), «Па­м’ят­ник поету-романтику Ф. Шіллеру у Чернівцях», «Дахи Панської вулиці», «Доживання» (усі – 1998), «Зелене тло білих квітів» (2002), «Місто, що колись називалося Czernowitz» (2007), «Червоне – то любов, а чорне – то журба», «Міський театр» (обидва – 2008); цикл «Концептуальні утопії» (1990–96).

Літ.: Дугаєва Т. Міські пристрасті Олега Любківського // Молодий буковинець. 1998, 26 черв.; Карлащук В. Вірність красі і гармонії // Буковина. 1998, 16 верес.

Статтю оновлено: 2017