Любченко Аркадій Панасович — Енциклопедія Сучасної України

Любченко Аркадій Панасович

ЛЮ́БЧЕНКО Аркадій Панасович (08(20). 03. 1899, с. Старий Животів Таращан. пов. Київ. губ., нині с. Новоживотів Оратів. р-ну Вінн. обл. – 25. 02. 1945, м. Бад-Кіссінґен, Німеччина) – прозаїк, актор, драматург, перекладач. Навч. у Сквир. чол. г-зії (нині Київ. обл., 1912–18), на мед. ф-ті Ун-ту св. Володимира у Києві (1918–19). Брав участь у бороть­бі за укр. державність. На поч. 1920-х рр. грав у Держ. театрі ім. І. Франка. 1924 – чл., секр. бюро літ. Гурту аматорів робітн. театру (ГАРТу); 1925–28 – фундатор, чл. і секр. Вільної академії пролетар. літ-ри (ВАПЛІТЕ); 1930–31 – чл., ред. і секр. літ. орг-ції «Пролітфронт». Завдяки його секретар. роботі збереглися велика кількість документів, приватне й ділове листування кер. і чл. цих орг-цій. Від 1931 – чл. ВУСПП, а згодом СПУ. Від 1924 працював ред. сектору худож. літ-ри Держ. вид-ва України у Харкові, від 1933 – у міському ком-ті письменників, керував різними робітн. літ. гуртками, тісно співпрацював з ред. газет і виконував т. зв. соцзамовлення. У передвоєнні роки – культпрацівник СПУ, восени 1941 – зав. відділу літ-ри й мист-ва у ред. г. «Нова Україна» (Харків). Від 1942 – у Києві. У березні 1943 отримав дозвіл виїхати до Львова, де налагодив творчі контакти з У. Самчуком, Є. Маланюком. Упродовж 1924–25 Л. надрукував низку проз. творів у періодиці, які схвально сприйняла критика. Як про перспектив. прозаїка про нього заговорили з 2-ї пол. 1920-х рр. (О. Білецький, Г. Майфет, М. Хвильовий) після публікації «Via dolorosa» («Життя й революція», 1926, № 9), «Образи» («ВАПЛІТЕ», 1927, № 4), «Вертепу» («Літературний ярмарок», 1929, № 5) тощо. У цих творах простежується вплив тео­рії «романтики вітаїзму» М. Хви­льового. Поч. 1930-х рр. при­к­метний зміною тональності у ма­нері письменника: «Кров» («Чер­воний шлях», 1930, № 4), «Ворог» («Пролітфронт», 1930, № 2), «Ко­стрига» («Любченко А. Власність: Новели», Х., 1934). Тоді ж Л. написав п’єсу на 4 дії «Земля горить» («Червоний шлях», 1932, № 9–10, 11–12; 2-а премія Всеукр. конкурсу Нар. комісаріату освіти, 1931), комедію на 3 дії «Моє-твоє» («Радянська література», 1934, № 13), кіноповість «Тайна», кіносценарій «Катря», які, однак, не були поставлені. У серед. 1930-х рр. зазнав переслідувань органами НКВС. Восени 1934 Л. змушений критикувати себе за націоналіст. ухили, участь у ВАПЛІТЕ, за твори «Вертеп», «Образа», «Два листи» («Життя й революція», 1928, № 5) та ін. 1938 заарешт., згодом звільнений. Відбувалася зміна твор. орієнтирів: письменник виконував соцзамовлення, вдавався до опису рад. дійсності і вироб. проблематики («Проста історія», «Танк», «Грізні бійці наступають», «Дружина», «Сорочка», «Фікус» та ін.). 1943 написав і опублікував у ж. «Наші дні» давно запланований нарис про М. Хвильового «Його таємниця» (ч. 5; окреме вид. – Париж, 1966), де згадує про голод 1933 в Укра­їні, а також оповідання «Останні дні» (ч. 4), працював над лібрето до опери «Енеїда» для Львів. опери. 18 листопада 1943 заарешт. ґестапо (звільн. з львів. в’яз­ниці через 2,5 місяці тяжко хворим). 1944 емігрував до Німеччини, планував видавати укр. журнал в еміграції. Після 2-ї світ. війни ім’я і твори Л. заборонено в рад. Україні (реабіліт. наказом Головліту УРСР 1989). Перекладав з франц. літ-ри (А. Доде, Ф. Моріака). Оповідання Л. перекладено рос., нім., словен., франц. мовами та на іврит.

Тв.: Зяма. Х., 1924; Кукіль. Х., 1924; Буремна путь. Х., 1926; 1927; Вона. Х., 1929; Вітрила тривог. Х., 1932; Твори: У 2 т. Х.; К., 1932; Власність: Новели. Х., 1933; Єдиний фронт. Х., 1933; Ви­­брані твори. Х.; О., 1934; К., 1937; 1999; Вертеп. Краків; Л., 1943; Щоденник Ар­­кадія Любченка. 2/XI-41–21/II-45 р. Л.; Нью-Йорк, 1999; Вертеп (повість). Опо­­відання. Щоденник. Х., 2005.

Літ.: Шерех Ю. Колір нестримних палахтінь («Вертеп» Аркадія Любченка) // Шерех Ю. Друга черга. Мюнхен, 1978; Костюк Г. Поет юності і сили // Костюк Г. У світі ідей і образів. Мюнхен, 1983; Луцький Ю. Історія «Щоден­­ника» // Щоденник Аркадія Любченка. 2/XI-41–21/II-45 р. Л.; Нью-Йорк, 1999; Боярчук О. Вертеп А. Любченка – театр рухомої рівноваги та життєстверджен­­ня // СіЧ. 2002. № 11; Михайлин І. Л. Анабаза приватної людини, або Аркадій Любченко крізь призму власного щоденника // Зб. Харків. істор.-філол. т-ва. Нова серія. Х., 2002. Т. 9; Пізнюк Л. Аркадій Любченко як гравець на полі тоталітаризму (проблема інтер­претації «Щоденника» А. Любченка) // Маґістеріум. Літературозн. студії. 2007. Вип. 29; Її ж. Генеза соцреалізму в твор­чості Аркадія Любченка 1930–1940-х років // Мандрівець. 2015. № 4.

Статтю оновлено: 2017
Цитувати статтю
Л. В. Пізнюк . Любченко Аркадій Панасович // Енциклопедія Сучасної України: електронна версія [веб-сайт] / гол. редкол.: І.М. Дзюба, А.І. Жуковський, М.Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2017. URL: http://esu.com.ua/search_articles.php?id=59868 (дата звернення: 08.03.2021).