Людмилін Анатолій Олексійович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Людмилін Анатолій Олексійович

ЛЮДМИ́ЛІН Анатолій Олексійович (13(26). 06. 1903, Київ – 16. 12. 1966, м. Воронеж, РФ) – диригент, педагог. Нар. арт. РРФСР (1958). Закін. Київ. консерваторію (1924; кл. контрабаса Б. Воячека). Брав уроки диригування у Л. Штейнберга. Творчу діяльність розпочав у оркестрі Київ. опер. театру. Працював диригентом Київ. крайової опери, в опер. театрах Свердловська (нині Єкатеринбург, РФ; 1930–31, 1933–44), Сімферополя (1931–32), Баку (1932–33). Був гол. диригентом театрів опери і балету в Молотові (нині Перм, РФ, 1944–55), Свердлов­ську (1955–60), Харкові (1960–62), новоствор. у Воронежі (РФ, 1962–66). У 1941 оперою «Запорожець за Дунаєм» С. Гулака-Артемовського відкрив сезон Дніпроп. опер. театру в евакуації (м. Красноярськ, РФ). Виступав як симф. диригент, викладав у муз. уч-щах Баку, Молотова, Свердловська (1939–44 вів опер. клас в Урал. консерваторії). Поставив понад 30 опер. вистав, серед них – «Кармен» Ж. Бізе (1931), «Лоенґрін» Р. Ваґ­нера (1931, 1936), «Вертер» Ж. Мас­сне, «Казки Гоффман­­на» Ж. Оффенбаха (обидві – 1935), «Каморра» Е. Еспозіто (1936), «Самсон і Даліла» К. Сен-Санса (1937), «Черевички» П. Чай­ковського (1938), «Ромео і Джу­льєтта» Ш. Ґуно, «Цар і тесляр» А. Лорцінґа (обидві – 1940), «Князь Ігор» О. Бородіна (1941), «Севастопольці» М. Коваля (1946; Сталін. премія, 1947), «Дон Кар­лос» Дж. Верді (вперше в СРСР), «Велика дружба» В. Мураделі (обидві – 1947), «Іван Болотніков» Л. Степанова (1950; Сталін. премія, 1951), «Запорожець за Дунаєм» С. Гулака-Артемовського (м. Молотов, 1954, укр. мо­вою), «Орлеанська діва» П. Чай­ковського (1958), «Аїда», «Отел­ло» Дж. Верді, «Пікова дама» П. Чайковського (Харків, 1961–62). У 1971 його ім’ям названо вулицю у Воронежі.

Літ.: Хлесткина М. Двадцать два сезона Свердловской оперы (1919–1941) // Из музыкал. прошлого. 1965. Вып. 2; Григорьев Л., Платек Я. Современные дирижеры. 1969; Ежегодник памятных музыкальных дат и событий 1978 (статья М. Яковлева). 1977 (усі – Москва).

І. Д. Гамкало

Статтю оновлено: 2017