Королівство польське - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Королівство польське

КОРОЛІ́ВСТВО ПО́ЛЬСЬКЕ – польська середньовічна монархія; частина Польщі, яку за рішенням Віденського конгресу 1814–15 включено до скла­­ду Російської імперії (перебува­ла до 1915). Уперше Польща отри­­мала статус королівст­­ва 1025, після коронації Болеслава І Хороброго (помер того ж ріоку). Згодом титул короля ма­­ли: 1025–34 – Мєшко ІІ, 1076–79 – Болеслав ІІ Сміливий, 1290–­­95 – Пшемислав II, 1300–05 – Вацлав II. Після подолання політ. роздробленості Польщі та коронації 1320 Владислава I Ло­­кєтка й до 3-го поділу Речі Посполитої 1795 королями були всі наступні володарі Польщі. Разом з тим, у серед. 14 ст. у рамках польс. монархії ін-т дер­­жави відокремився від особи конкрет. короля: власне ін-т держави, що міг функціонувати не­­залежно від наявності чи від­­сут­­ності короля, оформився як К. П. За умовами Люблін. унії 1569, К. П. стало однією з двох частин Речі Посполитої (ін. її частина – Велике князівство Ли­­товське). Після Віден. конгресу 1814–15 з укр. земель до К. П. (у рос. офіц. номенклатурі – Царство Польське, у поточ. мовному вжит­­ку поляків – Конгресове Королівство, або Конгресовка) увій­­шли Холмщина і значна частина Підляшшя. До 1830 К. П. залишалося конституц. монархією, сполученою персон. унією з Рос. імперією. З часом залишки дав­­нього польс. устрою ліквідовано. Від серед. 1860-х рр. навіть назву Царство Польське почало витісняти неофіц. найменування Привіслін. край, яке 1888 увійшло у царські законодавчі акти.

Літ.: J. Bardach, B. Leśnodorski, M. Pi­­etrzak. Historia ustroju i prawa pol­­skie­­go. Warszawa, 1999; J. Topolski. Historia Polski. Poznań, 2000; Зашкільняк Л. П., Крикун М. Г. Історія Польщі: Від найдав­­ніших часів до наших днів. Л., 2002; Клочовський Є. Історія Польщі до кінця ХV століття / Пер. з польс. Люблін, 2005.

Я. Д. Ісаєвич

Стаття оновлена: 2014