Люксембурґ

ЛЮКСЕМБУ́РҐ, Велике Герцогство Люксембурґ (люксембур. Groussher­zog­tum Lëtzebuerg, нім. Großher­zog­tum Luxemburg, франц. Grand-Duché de Luxembourg) — держава у Західній Європі. На Пн. і Зх. межує з Бельгією, на Сх. — з Німеч­чиною, на Пд. — з Францією. Разом з Бельгією та Нідерландами входить до Бенілюксу. Площа 2586 км². Насел. 576 200 осіб (2016): люксембуржців — 55,5 %, португальців — 16,4 %, французів — 6,5 %, італійців — 3,4 %, бельгійців — 3,3 %, німців — 2,3 %. Проживають 44,5 % осіб з іноз. громадянством. Столиця — Люксембурґ (103 тис. осіб). Найбільші міста: Еш-сюр-Альзетт (31,8 тис.), Діфер­данж (22,7 тис.), Дюделанж (19,2 тис.). Офіц. мови: люксембурзька (від 1984 — держ.), німецька та французька. Бл. 70 % насел. становлять католики, по 2 % — проте­станти та мусульмани. Діє кон­ституція, ухвалена 1868 (зі змінами 1919, 1948, 1956, 1972, 1979, 1983, 1988–89, 1994, 1996, 1998–2000, 2003–09). Держ. устрій — кон­ституц. монархія. Глава держави — великий герцог Анрі з династії Нас­сау (від 2000). Вищий законодав. орган — Палата депутатів (по­стійно існує від 1868; 60 осіб, які обираються на 5 р. шляхом заг. виборів на основі пропорцій. пред­ставництва). Монарх бере участь у здійснен­ні законодав. влади шляхом реалізації свого права законодав. ініціативи, утвердже­н­ня та обнародува­н­ня прийнятих парламентом законів; від­криває та закриває його сесії, може від­класти засі­да­н­ня, а при необхідності — скликати над­звичайну сесію; має право роз­пускати парламент, вносити поправки в закони, тимчасово накладати вето на закони (2009 під­писа­н­ня великим герцогом прийнятих законів пере­стало бути обовʼязковим). У структурі держ. органів досить помітну роль ві­ді­грає Держ. рада, до складу якої входять вищі посад. особи суду та прокуратури і найвисокопо­ставленіші чиновники (21 особа). Її членів при­значає великий герцог довічно, але він може усунути чиновників з посади, за­значивши мотиви свого ріше­н­ня. Найважливіші функції ради: роз­гляд та обговоре­н­ня законо­проектів перед їхнім по­да­н­ням до парламенту, адм. юрисдикція. Викон. влада належить великому герцогу, проте практично її здійснює уряд, очолюваний премʼєр-міні­стром (від 2013 — К. Батель). Внутрішньо- і зовнішньополіт. ріше­н­ня не при­ймаються без урахува­н­ня думки двору. Член уряду, Держ. ради і Рахунк. палати не можуть бути депутатами парламенту. За формою держ. устрою Л. є унітар. державою. У кожному з 3-х округів (Дікірх, Ґревенмахер і Люксембурґ з однойм. адм. центрами; поділяються на 5, 3 і 4 кантони, від­повід­но: Віанден, Вільц, Дікірх, Клерво, Ре­данж; Ґревенмахер, Ехтернах, Реміх; Еш-сюр-Альзетт, Капел­лен, Люксембурґ, Мерш) країни функціонує при­значений урядом пред­ставник. Місц. самоврядува­н­ня організовано на рівні 3-ї ланки адм.-те­­ритор. поділу — сільс. і міської комуни (у Дікірсі — 43, Ґревенмахері — 26, Люксембурзі — 47). Попри свої малі роз­міри, Л. ві­ді­грає важливу роль у між­нар. справах. Саме план люксембур. премʼєр-міністра фінансів П. Вер нера, роз­роблений 1970, став прототипом Єдиної валют. системи, впровадженої 1979 з метою створе­н­ня в Європі зони від­нос. монетар. стабільності у від­повідь на значні колива­н­ня світ. валют. Пред­ставники Л. тричі очолювали Єврокомісію: Г. Торн (1981–85), Ж. Сантер (1995–99; зробив остаточні кроки щодо впровадже­н­ня єдиної європ. валюти — євро, яке є грош. одиницею й Л., був 1984–89 кер. Світ. банку, 1989–91 — МВФ) та Ж.-К. Юнкер (від 2014; обі­ймав керівні посади у Світ. банку, вважається одним із творців Маастрихт. договору; ініціював перший саміт Україна–ЄС 5 вересня 1997, називав тоді себе гол. лобістом України в ЄС-15, нині також під­тримує європ. інтеграцію України). Л. — спів­засн. ООН (1945), Зх.-європ. союзу (1948–2011), НАТО, Ради Європи (обидві — 1949), Європ. екон. спільноти (1957), Організації екон. спів­робітництва та роз­витку (1960), Організації з без­пеки та спів­робітництва у Європі (1975), СОТ (1995), чл. Шенґен. зони (від 1995) і Єврозони (від 1999). У 1 ст. тер. сучас. Л. входила до складу рим. провінції Белгіка. Її столицею був Трір, антична Ауґуста Треворіум, що знаходилася неподалік від Люксембурґа. У 7 ст. її включили у межі Франк. держави. Після того, як 963 граф Зіґфрід Арден­нський побудував замок «Lucilinburhuc», утворилося самост. графство Л. У 10–13 ст. Люксембурґи до нього по­ступово при­єд­нували навколишні землі. 1244 Люксембур. фортеця отримала право міста. У середні віки пред­ставники правлячої династії Люксембурґів-Лімбурґів тричі ставали імператорами Рим. імперії, дали низку монархів для різних європ. країн. 1354 нім. і чес. король Карл ІV Люксембурзький надав Л. статус герцогства. Л. від початку був двомовним, поділеним на області роман. та франк. мов. 1441 Л. захопили бургундці, у 15 ст. став однією з провінцій іспан. Нідерландів. У 17 ст. Л. неодноразово втягували у війну між Іспанією та Францією. За Піреней. мирним договором 1659, пд.-зх. частина герцогства з містами Тьонвіль і Монмеді ві­ді­йшла до Франції. Під час 2-ї воєн. кампанії 1684 французи захопили фортецю Люксембурґ, яку (разом із захопленими землями Бельгії) повернули Іспанії за умовами Рісвік. миру 1697. Після під­писа­н­ня Утрехт. миру 1713 Бельгія і Л. пере­йшли під владу австр. Габсбурґів. Від­носно мирний період тривав до 1795, коли герцогство включили до складу рев. Франції як Ліс. департамент. Тоді ж роз­почалася потужна культурна франц. асиміляція. Пере­д­історія сучас. люксембур. державності повʼяза­­на з ріше­н­нями Віден. кон­гресу 1815, коли були під­ведені під­сумки соц.-політ. потрясінь, які торкнулися більшості країн Європи. Кон­грес проголосив Л. незалеж. герцогством у складі Нідерландів. Одночасно в його столич. фортеці, на­званій за якість фортифікац. споруд «другим Гібралтаром», роз­містили прус. гарнізон. 1830, коли пов­стала Бельгія, що також входила до складу Нідерланд. королівства, Л. під­тримав бельгійців. Намагаючись подолати роз­кол у регіоні, великі держави 1831 за­пропонували роз­ділити Л.: її зх. частина з франкомов. насел. стала провінцією незалеж. Бельгії, а решта зберегла окремий між­нар. статус. Таке роз­вʼяза­н­ня пита­н­ня остаточно затверджено Лондон. договором 1839. Від­тоді тер. Л. залишається не­змін­ною. При цьому нідерланд. король Вільгельм І залишився правителем герцогства, яке більше ніж удвічі зменшилося в роз­мірах. Але автономія Л. роз­ширилася, 1841 герцогству на­дано кон­ституцію. Будучи аграр. країною з високим рівнем еміграції, Л. не міг само­стійно забезпечити себе, тому 1842 уві­йшов до складу митного союзу нім. держав (створ. 1834). Після роз­паду Нім. союзу 1866 пере­бува­н­ня прус. гарнізону в добре оснащеній фортеці м. Люксембурґ стало викликати не­вдоволе­н­ня Франції. Друга Лондон. конф., скликана в травні 1867, і Лондон. договір, укладений у вересні того ж року, роз­вʼязали на­зрілі суперечності. Фортецю ліквідували й одночасно були проголошені незалежність і «вічний» нейтралітет Л. як окремого герцогства. 1890, коли помер Вільгельм III, припинено особисту унію з Нідерландами, а нідерланд. престол успадкувала його дочка Вільгельміна. Велике герцогство ві­ді­йшло до ін. гілки — династії Нас­сау, і престол обійняв герцог Адольф. Під час 1-ї світової вій­ни 2 серпня 1914 попри нейтрал. статус Л. захопила кайзерів. Німеч­чина, але ні велика герцогиня Марія-Аделаїда, ні уряд не припинили своєї діяльності. 1919 Версал. мирним договором скасовано митну унію Л. з Німеч­чиною. Того ж року проведено референдум про збереже­н­ня статусу Великого герцогства з правлячою династією Нас­сау. Під тиском звинувачень у спів­праці з окупантами Марія-Аделаїда зреклася престолу на користь своєї сестри Шарлот­ти. 1921 створ. залізнич., митний і валют. союз з Бельгією, який діяв пів­столі­т­тя. Вдруге нейтралітет Л. порушено Німеч­чиною під час 2-ї світової вій­ни, коли війська вермахту 10 травня 1940 вві­йшли на її тер. Велика герцогиня і чл. уряду втекли до Франції, а після її капітуляції створили уряд Л. у ви­гнан­ні, що пере­бував спочатку в Лондоні, а потім — у м. Монреаль (Канада). Нацист. Німеч­чина проводила політику тотал. асиміляції разом із забороною франц. мови, роз­пуском політ. партій, за­провадже­н­ням заг. воєн. повин­ності. У серпні 1942 німці спробували при­єд­нати тер. Великого герцогства без­посередньо до гітлерів. рейху. Насел. країни вдалося до заг. страйку, на який німці від­повіли масовими ре­пресіями, бл. 30 тис. люксембуржців заарештували та вислали з країни. 2850 люксембур. чоловіків, які воювали у складі нім. армії, були вбиті на Сх. фронті. Бл. 4 тис. люксембуржців направлено до концтаборів, з них бл. 400 убито. Нацисти знищили третю частину люксембур. євреїв. 1944 на­ступ нім. військ генерал-фельдмаршала Г. фон Рундштедта призвів до знач. руйнувань в Есліні, Ехтернасі та їхніх околицях. У Зх. Європі від­носно до заг. чисельності насел. Л. за кількістю жертв був на одному з перших місць. Л. остаточно визволено в лютому 1945. У повоєн. час антинім. на­строї у Л. були одними з найрадикальніших у зх. частині континенту. Тривале заперече­н­ня у світі самого існува­н­ня люксембуржців як нації зміцнило нац. самосві­домість. 1948 з кон­ституції Л. вилучено ста­т­тю про нейтралітет. Економіка Л. у повоєн­ні десятилі­т­тя характеризувалася стабільністю та стійким зро­ста­н­ням. Однією зі складових успіш. екон. роз­витку стала традиція партнерства, коли уряд кардинал. ріше­н­ня узгоджує з осн. обʼ­єдн. під­приємців і проф­спілок (т. зв. люксембур. модель). В країну стали надходити іноз. інвестиції, чому сприяли політ. і соц. стабільність. 1995 лише Л. і Німеч­чина від­повід­али в ЄС маастрихт. критеріям введе­н­ня єдиної європ. валюти. Нині 3 люксембур. компанії, що працюють у різних галузях нар. господарства, належать до найбільших транс­нац. компаній світу: сталеливарна «ArcelorMittal» (виникла 2002 після обʼ­єд­на­н­ня «ARBED» з двома ін. компаніями, 2006 від­булося ще одне транс­нац. укрупне­н­ня), «SES S. A.» (засн. 1986; другий у світі глобал. оператор телекомунікац. супутників), «RTL Group» (засн. 1931; найбільший медіа-холдинг Європи). Від 1970 діє найбільша європ. вантажна авіакомпанія «Cargolux Airlines International S. A.». Пром. сектор містить також виробництва різних металовиробів, товарів машинобудува­н­ня, гуми й автопокришок, скла, алюмінію, харч. продуктів. 2014 в країні було зареєстровано 149 банків та понад 3,5 тис. інвестиц. фондів (на 2012 — 2-е м. у світі після США). Тут роз­таш. Європ. інвестиц. банк, Європ. монет. двір, Європ. фонд валют. спів­робітництва. Серед ін. країн ЄС Л. за обсягом фінанс. бізнес-операцій по­ступається лише Великій Британії. За даними Порталу статистики Л., ВВП 2000 складало (у поточ. цінах, млрд євро) 22, 2010 — 39,9, 2011 — 42,6, 2012 — 44,4. За даними Європ. статист. агентства, громадяни Л. мають найвищий дохід серед європейців. 2014 ВВП за паритетом купів. спроможності на одного жит. країни становив 274 % від серед. рівня країн ЄС. Обсяги зовн. торгівлі держави товарами та послугами 2000 складали 61,4 млрд, 2010 — 124,8 млрд (екс­порт — 68,8 млрд, імпорт — 56 млрд), 2011 — 137,1 млрд (від­повід­но 75,2 млрд і 61,9 млрд), 2012 — 138,3 млрд (75,9 млрд і 62,4 млрд) євро. Осн. ста­т­тями екс­порту є метал, пластмаси, текс­тиль, продукція електроніки, імпортуються у першу чергу вугі­л­ля, продукти харчува­н­ня та товари легкої промисловості. Наявність великої кількості іноземців сприяє не лише вирішен­ню багатьох екон., але й демогр. питань. До списку обʼєктів світ. спадщини ЮНЕСКО 1994 внесено старовин­ні квартали та фортифікації Люксембурґа (16–19 ст.). Також видат. памʼятками країни є місто і замок Віанден (13–17 ст.), Долина Семи замків (Мерш, Шенфельс, Хол­ленфельс, 2 замки Ансембурґ, Сетфонтен, Керих), замки Бофор (11–17 ст.) і Буршайд (10–18 ст.), базиліка св. Віл­ліброрда в м. Ехтернах (13–20 ст.). До шедеврів нематеріал. культур. на­дба­н­ня людства ЮНЕСКО в Л. 2010 від­несено танц. процесію в м. Ехтернах, а до обʼєктів світ. докум. спадщини «Памʼять світу» ЮНЕСКО 2003 — одну з найвеличніших у світі фотоекс­позицій «The Family of Man» (Музей Клерво). До Л. перші українці прибули у 1920-х рр. для роботи на під­приємствах чорної металургії. 1933 організаційно оформилася укр. громада, яка існує й нині. Після 2-ї світової вій­ни в Л. жив провід­ник ОУН А. Мельник. Щороку у день смерті на його могилі в Л. та в прилеглій до цвинтаря Боневуа церкві від­бувається поминал. панахида, на яку збираються ієрархи укр. церков і чл. укр. громади. Герцогство ви­знало незалежність України 31 грудня 1991, а 1 липня 1992 шляхом обміну нотами встановлені дипломат. від­носини. У Празі функціонує Посольство Великого герцогства Л. в Україні (за сумісництвом), у Києві — Почесне консульство Великого герцогства Л. в Україні, у Брюселі — Посольство України в Королівстві Бельгія та у Великому герцогстві Л. (за сумісництвом). Політ. діалог на вищому рівні започаткований робочим візитом до Л. 14 червня 1994 Президента України Л. Кравчука, під час якого під­писано Угоду про партнерство і спів­робітництво між Україною і Європейськими Спів­товариствами та їх державами-членами, Спільну декларацію Президента України і премʼєр-міністра Л. та дво­сторон­ню між­уряд. Угоду про повітряне сполуче­н­ня. Важливим ви­пробовува­н­ням дво­сторон. укр.-люксем­бур. від­носин стали протестні події у Києві на рубежі 2013–14, анексія РФ п-ова Крим і воєн. конфлікт на Донбасі. Показово, що 23 січня 2014 почес. консул України в Л. К. Раду (обі­ймав цю посаду від 1995) подав у від­ставку, висловлюючи не­згоду з політикою укр. тогочас. влади щодо влас. народу. Люксембур. влада стала на бік України та засудила анексію РФ п-ова Крим, вона під­тримує мирний план Президента України П. Порошенка щодо врегулюва­н­ня кризи на Донбасі. Досить динамічно роз­виваються укр.-люксембур. екон. від­носини, особливо у сферах торг.-екон. й інвестиц. спів­робітництва. Обсяги дво­сторон. торгівлі товарами і послугами: 2004 — 21,9 млн, 2005 — 49,3 млн, 2006 — 72,1 млн, 2007 — 57,9 млн, 2008 — 40,9 млн, 2009 — 54,1 млн, 2010 — 44,5 млн (екс­порт — 9,5 млн, імпорт — 35 млн), 2011 — 72,3 млн (14,7 млн і 57,6 млн), 2012 — 50,1 млн (10,1 млн і 40 млн), 2013 — 30,0 млн дол. США. У структурі екс­порту товарів з України до Л. найбільшу питому вагу складають по­ставки деревини, у структурі імпорту товарів з Л. — по­ставки чорних і дорогоцін. металів, машин та обладна­н­ня. Станом на 1 липня 2013 обсяг прямих іноз. інвестицій із Л. в Україну складав 581 млн, на поч. 2015 — 555,8 млн дол. США. Серед потуж. люксембур. бізнес-структур в Україні — «Arcelor Mittal-Кривий Ріг» (раніше «Криворіж­сталь»). Люксембур. компанія «Astron Buil­­dings S. A.» є лідером на європ. континенті у виробництві будівель з метал. кон­струкцій, споруджує заводи та склади у Києві, Львові, Дні­пропетровську (нині Дні­про), Одесі та ін. укр. містах. Машинобудівна компанія «Paul Wurth» по­стачає високотехнол. обладна­н­ня для домен. печей укр. металург. під­приємств, а 2008 від­крила у м. Маріуполь (Донец. обл.) власне пред­ставництво. Водночас Л. пере­творився на зручне місце для реінвестува­н­ня укр. капіталу, вивезеного в офшори, в укр. економіку у ви­гляді псевдо іноз. інвестицій. Станом на 2015 в Україні працює бл. 100 компаній з люксембур. капіталом. Важливе місце у дво­сторон. від­носинах за­ймає спів­праця у наук.-тех. галузі, зокрема в рамках реалізації між­уряд. Угоди про під­готовку банків. фахівців (1998) за актив. участі Агентства трансферту банків. технологій Л. та НБУ. Активно роз­будовується спів­робітництво в галузях культури, освіти та гуманітар. сфері. Так, 2001 пред­ставники України брали участь у літніх курсах з хорео­­графії та музики при Люксембур. консерваторії. Одес. від­діл. СКУ та культур. центром ім. Р. Шумана у м. Етер­данш під­готовлений компакт-диск із творами одес. композиторів. 4 жовтня 2009 у центрі до­зві­л­ля «Am sand» у м. Оберанвен за під­тримки посольства України та люксембур. ініціатив. групи організовано презентацію укр. салону, де від­відувачі змогли озна­йомитися з культурою, минулим та сьогоде­н­ням України. До цього заходу пере­кладено на люксембур. мову «Заповіт» Т. Шевченка. Л. надає гуманітарну допомогу Україні як у рамках держ. фінансува­н­ня, так і на рівні громад. асоціацій. За рахунок уряд. фінансува­н­ня Червоний хрест Л. виконує про­граму допомоги укр. дітям із серцево-судин. захворюва­н­нями, що є найбільшим між­нар. проектом цієї організації. Від лютого 1992 майже 400 дітей з України прооперовано у Л. У герцогстві здійснюється профес. під­готовка укр. фахівців-кардіологів. Люксембур. благодійна організація «Допоможи дітям України» продовжує спів­робітництво з Асоц. багатодіт. сімей України шляхом на­да­н­ня гуманітар. допомоги та реалізації в Україні проектів соц.-гуманітар. спрямува­н­ня. 2009 Червоний хрест Л. надав по­страждалим від повені в Україні гуманітарну допомогу заг. вартістю 55 тис. євро. Асоц. «Партнерство: Україна — два Люксембурги» спів­працює з мед. та осв. закладами Черкас. обл. Нині у Л. проживає бл. 100 українців, які роз­порошені по всій тер. країни, вони здебільшого пере­бувають у змішаних шлюбах, знач. мірою асимільовані й не беруть актив. участі в організов. житті громади. Діти українців практично не володіють українською мовою. Укр. громада не має своєї церк. організації, укр. шкіл, преси тощо. Водночас невелика група українців періодично збирається разом, здійснює певну культ.-осв. роботу, сприяє поширен­ню актуал. інформації про Україну, її історію та сучасність. У березні 2015 українці — жит. Л. — пред­ставили укр. нац. стенд у Люксембур. між­нар. ви­ставк. центрі. На ньому були ви­ставлені вироби укр. нар. промислів та мистецтва, традиц. укр. нац. одяг та прикраси, люксембур. фото­граф С. Гейер презентував свій автор. фотоальбом «Моя чарівна Україна».

Літ.: Килль Ж. Тысячелетний Люксембург / Пер. с нем. Москва, 1965; J.-M. Kre­­ins. Histoire du Luxembourg. Paris, 2007; Шад М. Королевский дом Люксембурга / Пер. с нем. Москва, 2007; Ковальова А. Д. Соціально-економічний роз­виток Люксембурга в контекс­ті ЄС-15 // Гілея: Зб. наук. пр. 2009. Вип. 27; Люксембург: благополучное Великое Герцогство // Государства Альпий. региона и страны Бенилюкс в меняющейся Европе. Москва, 2009; Inventing Luxem­bourg: Representations of the Past, Space and Language from the Nineteenth to the Twenty-first Century. Leiden, 2010; Кудряченко А. І. Досвід соціально-економічних пере­творень малих країн сучасної Європи // Віче. 2010, берез.; Кудряченко А. І., Кривонос Р. А. Стан та пер­спективи спів­праці України з країнами Бенілюксу // Україна в Європі: контекст між­нар. від­носин. К., 2011.

А. І. Кудряченко

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю