Люксембурґ

ЛЮКСЕМБУ́РҐ, Велике Герцогство Люксембурґ (люксембур. Groussher­zog­tum Lëtzebuerg, нім. Großher­zog­tum Luxemburg, франц. Grand-Duché de Luxembourg) — держава у Західній Європі. На Пн. і Зх. межує з Бельгією, на Сх. — з Німеччиною, на Пд. — з Францією. Разом з Бельгією та Нідерландами входить до Бенілюксу. Площа 2586 км². Насел. 576 200 осіб (2016): люксембуржців — 55,5 %, португальців — 16,4 %, французів — 6,5 %, італійців — 3,4 %, бельгійців — 3,3 %, німців — 2,3 %. Проживають 44,5 % осіб з іноз. громадянством. Столиця — Люксембурґ (103 тис. осіб). Найбільші міста: Еш-сюр-Альзетт (31,8 тис.), Діферданж (22,7 тис.), Дюделанж (19,2 тис.). Офіц. мови: люксембурзька (від 1984 — держ.), німецька та французька. Бл. 70 % насел. становлять католики, по 2 % — протестанти та мусульмани. Діє конституція, ухвалена 1868 (зі змінами 1919, 1948, 1956, 1972, 1979, 1983, 1988–89, 1994, 1996, 1998–2000, 2003–09). Держ. устрій — конституц. монархія. Глава держави — великий герцог Анрі з династії Нассау (від 2000). Вищий законодав. орган — Палата депутатів (постійно існує від 1868; 60 осіб, які обираються на 5 р. шляхом заг. виборів на основі пропорцій. представництва). Монарх бере участь у здійсненні законодав. влади шляхом реалізації свого права законодав. ініціативи, утвердження та обнародування прийнятих парламентом законів; відкриває та закриває його сесії, може відкласти засідання, а при необхідності — скликати надзвичайну сесію; має право розпускати парламент, вносити поправки в закони, тимчасово накладати вето на закони (2009 підписання великим герцогом прийнятих законів перестало бути обов’язковим). У структурі держ. органів досить помітну роль відіграє Держ. рада, до складу якої входять вищі посад. особи суду та прокуратури і найвисокопоставленіші чиновники (21 особа). Її членів призначає великий герцог довічно, але він може усунути чиновників з посади, зазначивши мотиви свого рішення. Найважливіші функції ради: розгляд та обговорення законопроектів перед їхнім поданням до парламенту, адм. юрисдикція. Викон. влада належить великому герцогу, проте практично її здійснює уряд, очолюваний прем’єр-міністром (від 2013 — К. Батель). Внутрішньо- і зовнішньополіт. рішення не приймаються без урахування думки двору. Член уряду, Держ. ради і Рахунк. палати не можуть бути депутатами парламенту. За формою держ. устрою Л. є унітар. державою. У кожному з 3-х округів (Дікірх, Ґревенмахер і Люксембурґ з однойм. адм. центрами; поділяються на 5, 3 і 4 кантони, відповідно: Віанден, Вільц, Дікірх, Клерво, Реданж; Ґревенмахер, Ехтернах, Реміх; Еш-сюр-Альзетт, Капеллен, Люксембурґ, Мерш) країни функціонує призначений урядом представник. Місц. самоврядування організовано на рівні 3-ї ланки адм.-те­­ритор. поділу — сільс. і міської комуни (у Дікірсі — 43, Ґревенмахері — 26, Люксембурзі — 47). Попри свої малі розміри, Л. відіграє важливу роль у міжнар. справах. Саме план люксембур. прем’єр-міністра фінансів П. Вер нера, розроблений 1970, став прототипом Єдиної валют. системи, впровадженої 1979 з метою створення в Європі зони віднос. монетар. стабільності у відповідь на значні коливання світ. валют. Представники Л. тричі очолювали Єврокомісію: Г. Торн (1981–85), Ж. Сантер (1995–99; зробив остаточні кроки щодо впровадження єдиної європ. валюти — євро, яке є грош. одиницею й Л., був 1984–89 кер. Світ. банку, 1989–91 — МВФ) та Ж.-К. Юнкер (від 2014; обіймав керівні посади у Світ. банку, вважається одним із творців Маастрихт. договору; ініціював перший саміт Україна–ЄС 5 вересня 1997, називав тоді себе гол. лобістом України в ЄС-15, нині також підтримує європ. інтеграцію України). Л. — співзасн. ООН (1945), Зх.-європ. союзу (1948–2011), НАТО, Ради Європи (обидві — 1949), Європ. екон. спільноти (1957), Організації екон. співробітництва та розвитку (1960), Організації з безпеки та співробітництва у Європі (1975), СОТ (1995), чл. Шенґен. зони (від 1995) і Єврозони (від 1999). У 1 ст. тер. сучас. Л. входила до складу рим. провінції Белгіка. Її столицею був Трір, антична Ауґуста Треворіум, що знаходилася неподалік від Люксембурґа. У 7 ст. її включили у межі Франк. держави. Після того, як 963 граф Зіґфрід Арденнський побудував замок «Lucilinburhuc», утворилося самост. графство Л. У 10–13 ст. Люксембурґи до нього поступово приєднували навколишні землі. 1244 Люксембур. фортеця отримала право міста. У середні віки представники правлячої династії Люксембурґів-Лімбурґів тричі ставали імператорами Рим. імперії, дали низку монархів для різних європ. країн. 1354 нім. і чес. король Карл ІV Люксембурзький надав Л. статус герцогства. Л. від початку був двомовним, поділеним на області роман. та франк. мов. 1441 Л. захопили бургундці, у 15 ст. став однією з провінцій іспан. Нідерландів. У 17 ст. Л. неодноразово втягували у війну між Іспанією та Францією. За Піреней. мирним договором 1659, пд.-зх. частина герцогства з містами Тьонвіль і Монмеді відійшла до Франції. Під час 2-ї воєн. кампанії 1684 французи захопили фортецю Люксембурґ, яку (разом із захопленими землями Бельгії) повернули Іспанії за умовами Рісвік. миру 1697. Після підписання Утрехт. миру 1713 Бельгія і Л. перейшли під владу австр. Габсбурґів. Відносно мирний період тривав до 1795, коли герцогство включили до складу рев. Франції як Ліс. департамент. Тоді ж розпочалася потужна культурна франц. асиміляція. Передісторія сучас. люксембур. державності пов’яза­­на з рішеннями Віден. конгресу 1815, коли були підведені підсумки соц.-політ. потрясінь, які торкнулися більшості країн Європи. Конгрес проголосив Л. незалеж. герцогством у складі Нідерландів. Одночасно в його столич. фортеці, названій за якість фортифікац. споруд «другим Гібралтаром», розмістили прус. гарнізон. 1830, коли повстала Бельгія, що також входила до складу Нідерланд. королівства, Л. підтримав бельгійців. Намагаючись подолати розкол у регіоні, великі держави 1831 запропонували розділити Л.: її зх. частина з франкомов. насел. стала провінцією незалеж. Бельгії, а решта зберегла окремий міжнар. статус. Таке розв’язання питання остаточно затверджено Лондон. договором 1839. Відтоді тер. Л. залишається незмінною. При цьому нідерланд. король Вільгельм І залишився правителем герцогства, яке більше ніж удвічі зменшилося в розмірах. Але автономія Л. розширилася, 1841 герцогству надано конституцію. Будучи аграр. країною з високим рівнем еміграції, Л. не міг самостійно забезпечити себе, тому 1842 увійшов до складу митного союзу нім. держав (створ. 1834). Після розпаду Нім. союзу 1866 перебування прус. гарнізону в добре оснащеній фортеці м. Люксембурґ стало викликати невдоволення Франції. Друга Лондон. конф., скликана в травні 1867, і Лондон. договір, укладений у вересні того ж року, розв’язали назрілі суперечності. Фортецю ліквідували й одночасно були проголошені незалежність і «вічний» нейтралітет Л. як окремого герцогства. 1890, коли помер Вільгельм III, припинено особисту унію з Нідерландами, а нідерланд. престол успадкувала його дочка Вільгельміна. Велике герцогство відійшло до ін. гілки — династії Нас­сау, і престол обійняв герцог Адольф. Під час 1-ї світової вій­ни 2 серпня 1914 попри нейтрал. статус Л. захопила кайзерів. Німеччина, але ні велика герцогиня Марія-Аделаїда, ні уряд не припинили своєї діяльності. 1919 Версал. мирним договором скасовано митну унію Л. з Німеччиною. Того ж року проведено референдум про збереження статусу Великого герцогства з правлячою династією Нассау. Під тиском звинувачень у співпраці з окупантами Марія-Аделаїда зреклася престолу на користь своєї сестри Шарлотти. 1921 створ. залізнич., митний і валют. союз з Бельгією, який діяв півстоліття. Вдруге нейтралітет Л. порушено Німеччиною під час 2-ї світової вій­ни, коли війська вермахту 10 травня 1940 ввійшли на її тер. Велика герцогиня і чл. уряду втекли до Франції, а після її капітуляції створили уряд Л. у вигнанні, що перебував спочатку в Лондоні, а потім — у м. Монреаль (Канада). Нацист. Німеччина проводила політику тотал. асиміляції разом із забороною франц. мови, розпуском політ. партій, запровадженням заг. воєн. повинності. У серпні 1942 німці спробували приєднати тер. Великого герцогства безпосередньо до гітлерів. рейху. Насел. країни вдалося до заг. страйку, на який німці відповіли масовими репресіями, бл. 30 тис. люксембуржців заарештували та вислали з країни. 2850 люксембур. чоловіків, які воювали у складі нім. армії, були вбиті на Сх. фронті. Бл. 4 тис. люксембуржців направлено до концтаборів, з них бл. 400 убито. Нацисти знищили третю частину люксембур. євреїв. 1944 наступ нім. військ генерал-фельдмаршала Г. фон Рундштедта призвів до знач. руйнувань в Есліні, Ехтернасі та їхніх околицях. У Зх. Європі відносно до заг. чисельності насел. Л. за кількістю жертв був на одному з перших місць. Л. остаточно визволено в лютому 1945. У повоєн. час антинім. настрої у Л. були одними з найрадикальніших у зх. частині континенту. Тривале заперечення у світі самого існування люксембуржців як нації зміцнило нац. самосвідомість. 1948 з конституції Л. вилучено статтю про нейтралітет. Економіка Л. у повоєнні десятиліття характеризувалася стабільністю та стійким зростанням. Однією зі складових успіш. екон. розвитку стала традиція партнерства, коли уряд кардинал. рішення узгоджує з осн. об’єдн. підприємців і профспілок (т. зв. люксембур. модель). В країну стали надходити іноз. інвестиції, чому сприяли політ. і соц. стабільність. 1995 лише Л. і Німеччина відповідали в ЄС маастрихт. критеріям введення єдиної європ. валюти. Нині 3 люксембур. компанії, що працюють у різних галузях нар. господарства, належать до найбільших транснац. компаній світу: сталеливарна «ArcelorMittal» (виникла 2002 після об’єднання «ARBED» з двома ін. компаніями, 2006 відбулося ще одне транснац. укрупнення), «SES S. A.» (засн. 1986; другий у світі глобал. оператор телекомунікац. супутників), «RTL Group» (засн. 1931; найбільший медіа-холдинг Європи). Від 1970 діє найбільша європ. вантажна авіакомпанія «Cargolux Airlines International S. A.». Пром. сектор містить також виробництва різних металовиробів, товарів машинобудування, гуми й автопокришок, скла, алюмінію, харч. продуктів. 2014 в країні було зареєстровано 149 банків та понад 3,5 тис. інвестиц. фондів (на 2012 — 2-е м. у світі після США). Тут розташ. Європ. інвестиц. банк, Європ. монет. двір, Європ. фонд валют. співробітництва. Серед ін. країн ЄС Л. за обсягом фінанс. бізнес-операцій поступається лише Великій Британії. За даними Порталу статистики Л., ВВП 2000 складало (у поточ. цінах, млрд євро) 22, 2010 — 39,9, 2011 — 42,6, 2012 — 44,4. За даними Європ. статист. агентства, громадяни Л. мають найвищий дохід серед європейців. 2014 ВВП за паритетом купів. спроможності на одного жит. країни становив 274 % від серед. рівня країн ЄС. Обсяги зовн. торгівлі держави товарами та послугами 2000 складали 61,4 млрд, 2010 — 124,8 млрд (експорт — 68,8 млрд, імпорт — 56 млрд), 2011 — 137,1 млрд (відповідно 75,2 млрд і 61,9 млрд), 2012 — 138,3 млрд (75,9 млрд і 62,4 млрд) євро. Осн. статтями експорту є метал, пластмаси, текстиль, продукція електроніки, імпортуються у першу чергу вугілля, продукти харчування та товари легкої промисловості. Наявність великої кількості іноземців сприяє не лише вирішенню багатьох екон., але й демогр. питань. До списку об’єктів світ. спадщини ЮНЕСКО 1994 внесено старовинні квартали та фортифікації Люксембурґа (16–19 ст.). Також видат. пам’ятками країни є місто і замок Віанден (13–17 ст.), Долина Семи замків (Мерш, Шенфельс, Холленфельс, 2 замки Ансембурґ, Сетфонтен, Керих), замки Бофор (11–17 ст.) і Буршайд (10–18 ст.), базиліка св. Віл­ліброрда в м. Ехтернах (13–20 ст.). До шедеврів нематеріал. культур. надбання людства ЮНЕСКО в Л. 2010 віднесено танц. процесію в м. Ехтернах, а до об’єктів світ. докум. спадщини «Пам’ять світу» ЮНЕСКО 2003 — одну з найвеличніших у світі фотоекспозицій «The Family of Man» (Музей Клерво). До Л. перші українці прибули у 1920-х рр. для роботи на підприємствах чорної металургії. 1933 організаційно оформилася укр. громада, яка існує й нині. Після 2-ї світової вій­ни в Л. жив провідник ОУН А. Мельник. Щороку у день смерті на його могилі в Л. та в прилеглій до цвинтаря Боневуа церкві відбувається поминал. панахида, на яку збираються ієрархи укр. церков і чл. укр. громади. Герцогство визнало незалежність України 31 грудня 1991, а 1 липня 1992 шляхом обміну нотами встановлені дипломат. відносини. У Празі функціонує Посольство Великого герцогства Л. в Україні (за сумісн.), у Києві — Почесне консульство Великого герцогства Л. в Україні, у Брюселі — Посольство України в Королівстві Бельгія та у Великому герцогстві Л. (за сумісн.). Політ. діалог на вищому рівні започаткований робочим візитом до Л. 14 червня 1994 Президента України Л. Кравчука, під час якого підписано Угоду про партнерство і співробітництво між Україною і Європейськими Співтовариствами та їх державами-членами, Спільну декларацію Президента України і прем’єр-міністра Л. та двосторонню міжуряд. Угоду про повітряне сполучення. Важливим випробовуванням двосторон. укр.-люксем­бур. відносин стали протестні події у Києві на рубежі 2013–14, анексія РФ п-ова Крим і воєн. конфлікт на Донбасі. Показово, що 23 січня 2014 почес. консул України в Л. К. Раду (обіймав цю посаду від 1995) подав у відставку, висловлюючи незгоду з політикою укр. тогочас. влади щодо влас. народу. Люксембур. влада стала на бік України та засудила анексію РФ п-ова Крим, вона підтримує мирний план Президента України П. Порошенка щодо врегулювання кризи на Донбасі. Досить динамічно розвиваються укр.-люксембур. екон. відносини, особливо у сферах торг.-екон. й інвестиц. співробітництва. Обсяги двосторон. торгівлі товарами і послугами: 2004 — 21,9 млн, 2005 — 49,3 млн, 2006 — 72,1 млн, 2007 — 57,9 млн, 2008 — 40,9 млн, 2009 — 54,1 млн, 2010 — 44,5 млн (експорт — 9,5 млн, імпорт — 35 млн), 2011 — 72,3 млн (14,7 млн і 57,6 млн), 2012 — 50,1 млн (10,1 млн і 40 млн), 2013 — 30,0 млн дол. США. У структурі експорту товарів з України до Л. найбільшу питому вагу складають поставки деревини, у структурі імпорту товарів з Л. — поставки чорних і дорогоцін. металів, машин та обладнання. Станом на 1 липня 2013 обсяг прямих іноз. інвестицій із Л. в Україну складав 581 млн, на поч. 2015 — 555,8 млн дол. США. Серед потуж. люксембур. бізнес-структур в Україні — «Arcelor Mittal-Кривий Ріг» (раніше «Криворіжсталь»). Люксембур. компанія «Astron Buil­­dings S. A.» є лідером на європ. континенті у виробництві будівель з метал. конструкцій, споруджує заводи та склади у Києві, Львові, Дніпропетровську (нині Дніпро), Одесі та ін. укр. містах. Машинобудівна компанія «Paul Wurth» постачає високотехнол. обладнання для домен. печей укр. металург. підприємств, а 2008 відкрила у м. Маріуполь (Донец. обл.) власне представництво. Водночас Л. перетворився на зручне місце для реінвестування укр. капіталу, вивезеного в офшори, в укр. економіку у вигляді псевдо іноз. інвестицій. Станом на 2015 в Україні працює бл. 100 компаній з люксембур. капіталом. Важливе місце у двосторон. відносинах займає співпраця у наук.-тех. галузі, зокрема в рамках реалізації міжуряд. Угоди про підготовку банків. фахівців (1998) за актив. участі Агентства трансферту банків. технологій Л. та НБУ. Активно розбудовується співробітництво в галузях культури, освіти та гуманітар. сфері. Так, 2001 представники України брали участь у літніх курсах з хорео­графії та музики при Люксембур. консерваторії. Одес. відділ. СКУ та культур. центром ім. Р. Шумана у м. Етерданш підготовлений компакт-диск із творами одес. композиторів. 4 жовтня 2009 у центрі дозвілля «Am sand» у м. Оберанвен за підтримки посольства України та люксембур. ініціатив. групи організовано презентацію укр. салону, де відвідувачі змогли ознайомитися з культурою, минулим та сьогоденням України. До цього заходу перекладено на люксембур. мову «Заповіт» Т. Шевченка. Л. надає гуманітарну допомогу Україні як у рамках держ. фінансування, так і на рівні громад. асоціацій. За рахунок уряд. фінансування Червоний хрест Л. виконує програму допомоги укр. дітям із серцево-судин. захворюваннями, що є найбільшим міжнар. проектом цієї організації. Від лютого 1992 майже 400 дітей з України прооперовано у Л. У герцогстві здійснюється профес. підготовка укр. фахівців-кардіологів. Люксембур. благодійна організація «Допоможи дітям України» продовжує співробітництво з Асоц. багатодіт. сімей України шляхом надання гуманітар. допомоги та реалізації в Україні проектів соц.-гуманітар. спрямування. 2009 Червоний хрест Л. надав постраждалим від повені в Україні гуманітарну допомогу заг. вартістю 55 тис. євро. Асоц. «Партнерство: Україна — два Люксембурги» співпрацює з мед. та осв. закладами Черкас. обл. Нині у Л. проживає бл. 100 українців, які розпорошені по всій тер. країни, вони здебільшого перебувають у змішаних шлюбах, знач. мірою асимільовані й не беруть актив. участі в організов. житті громади. Діти українців практично не володіють українською мовою. Укр. громада не має своєї церк. організації, укр. шкіл, преси тощо. Водночас невелика група українців періодично збирається разом, здійснює певну культ.-осв. роботу, сприяє поширенню актуал. інформації про Україну, її історію та сучасність. У березні 2015 українці — жит. Л. — представили укр. нац. стенд у Люксембур. міжнар. виставк. центрі. На ньому були виставлені вироби укр. нар. промислів та мистецтва, традиц. укр. нац. одяг та прикраси, люксембур. фотограф С. Гейер презентував свій автор. фотоальбом «Моя чарівна Україна».

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю