Люлько Георгій Іванович | Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія

Люлько Георгій Іванович


Люлько Георгій  Іванович

ЛЮЛЬКО́ Георгій Іванович (22. 04. 1939, м. Павлоград Дніпроп. обл. – 02. 02. 2019, там само) – письменник. Чл. НСПУ (2013). Закін. Моск. ун-т (1967) та аспірантуру (1970). Писав укр. мовою. У тоталітарну добу зазнав утисків через «укр. націоналізм», був позбавлений можливості працювати за фахом філолога. Працював різноробом у Донецьку, сторожем на підпр-вах, нетривалий час учителював у міських павлогр. школах і Криму. Твори Л. поширювали у самвидаві. Для його поезії характерні лірична інтонація, сповідальність, тверда громад. позиція свідомого українця. Проза Л. – філософська, з лірич. відступами. Тема «загубленого життя» (вірш «Біля хреста») переплітається з оптиміст. нотою віри в незбориму силу й могуть розкриленої творчості, світлої поезії («На смерть Василя Стуса»). Поезія для дітей насичена образністю, у віршах «Яворова сім’я», «Логвин-чарівник», «Небеня» та ін. заримовано і відтворено фантаст. навколиш. світ. Окремі твори Л. вміщено у ж. «Віт­чизна», «Жовтень», альманасі «Сузір’я» (Київ). Співзасн. і гол. ред. часопису «Сузір’я дивосвіту» та літ. альманаху «Павлоградські перехрестя» (від 2006).

Тв.: Лельом-полельом: Вірші для дітей. К., 1970; Преображення: Вірші і казки. Павлоград, 1992; У колі друзів. Павлоград, 1993; Діадема для Олесі. Павлоград, 1993; Нічний сторож. Павлоград, 1995; Спалах зірниці над стежкою. Павлоград, 1996; Вибране: Проза і поезія. Павлоград, 2000; Дн., 2004; Світів таїна: Поезія. Дн., 2011; Спрага земна і небесна. Дн., 2012.

Статтю оновлено: 2019