Люперсольський Петро Іванович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Люперсольський Петро  Іванович

ЛЮПЕРСО́ЛЬСЬКИЙ Петро Іванович (14(26). 06. 1836, с. Можгинське В’ятської губ., Росія – 27. 05(09. 06). 1903, С.-Пе­тербург) – історик. Закін. С.-Пе­тербур. духовну академію зі ступ. канд. (1859). Працював у С.-Пе­тербур. духов. семінарії (1860–65). У 1865–69 – стипендіат Мін-ва нар. освіти для підготовки до професор. каф. із все­світ. історії С.-Пе­тербур. ун-ту; одночасно викладав історію у С.-Пе­тербур. Ларин. г-зії. Захистив магістер. дис. «Храмо­вый город Дельфы с оракулом Аполлона Пифийского в древней Греции» (С.-Пе­тербург, 1869). У 1869–72 слухав лекції в ун-тах і знайомився з рукопис. архівами, антич. пам’ятками, картин. галереями у Берліні, Дрездені, Мюнхені, Мілані, Венеції, Флоренції, Неаполі, Римі, Афінах, Стамбулі. 1872–75 – доц., екстраординар. проф. всесвіт. історії Варшав. ун-ту; 1875–97 – ординар. проф. всесвіт. історії Істор.-філол. ін-ту князя Безбородька у Ніжині (нині Черніг. обл.), де 1882 став одним з ініціаторів відкриття істор. відділ., а 1894 – чл. Істор.-філол. т-ва. Наук. інтереси були по­в’язані з давньою і новою історією Греції. К. приділяв значну увагу викладанню науки, мові лекцій, формуванню думки (зрі­лість, простота, точність, критичність, об’єктивність), захоплювався усною нар. творчістю.

Пр.: Очерк государственной деятель­ности и частной жизни Перикла // Изв. Истор.-филол. ин-та. 1877. Т. 1; Дипломатические сношения и борьба имп. Александра І с Наполеоном // Там само. 1879. Т. 3; Что такое «Скифы-эллины» Ελληνες Σκύθες у Геродота // Журн. Мин-ва нар. просвещения. 1884. № 12; Четыре песни, записанные в Вятской гу­бернии // Вест. славянства. 1893. Кн. 8. Літ.: Люперсольский Петр Ивано­вич // Истор.-филол. ин-т князя Безбо­родко в Нежине. 1875–1909. Препода­ватели и воспитанники. Нежин, 1900; Бережков М. Н. В память профессора П. И. Люперсольского // Изв. Истор.-филол. ин-та. 1904. Т. 21; Самойлен­ко Г. В., Самойленко О. Г. Ніжинська вища школа. Ніжин, 2005.

О. Г. Самойленко

Статтю оновлено: 2017