Лябчук Борис Володимирович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Лябчук Борис  Володимирович

ЛЯБЧУ́К Борис Володимирович (15. 08. 1923, м. Царицин, нині Волгоград, РФ – 14. 01. 2006, Черкаси) – тренер (гандбол, баскетбол). Засл. тренер України з ганд­болу (1965), суддя нац. категорії з баскетболу (1952) і гандболу (1961). Учасник 2-ї світ. війни. Бойові нагороди. Закін. ВШ тренерів у Києві (1948), Київ. ін-т фіз. культури (1952). Переможець всесоюз. турніру з ручного м’яча 11 × 11 серед сильніших команд СРСР (1947). Чемпіон України та Києва з гандболу 7 × 7 у складі команди «Скіф» (Київ, 1946–48). Працював викл. технікуму (м. Владимир, РФ, 1952–53), тренером-викл. технікуму фіз. культури (м. Станіслав, нині Івано-Франківськ, 1953–55); у Черкас. пед. ін-ті (1955–88): в. о. зав. каф. теорії і методики фіз. виховання і спорт. ігор (від 1984); водночас 1959–71 – тренер жін. ганд­бол. команди «Освіта» Черкас. пед. ін-ту, яка стала бронз. при­зером чемпіонату СРСР (1963), призером першостей України з баскетболу та ручного м’яча 11 × 11 (1958–61), 6-раз. чемпіоном України (1961–71), переможцем міжнар. турнірів у Німеччині, Польщі та Всесоюз. універсіад. Серед вихованців – М. Бондар, О. Вунтесмері, почес. м. сп. Г. Осадча, Р. Тюріна.

В. Б. Страшевич

Статтю оновлено: 2017