ЛЯ́ВИНЕЦЬ Антоній Степанович (12. 06. 1934, с. Воловець, нині смт Закарп. обл.) — лікар, громадський діяч. Брат І. Лявинця. Доктор медичних наук (1982), професор (1989). Закін. Ужгород. університет (1957). Від 1964 працював у Київ. мед. ін­ституті: 1989–91 — професор кафедри акушерства і гін­екології. 1992 ви­їхав до Угорщини. 1992–2004 — директор клініки хворих із паралічем диха­н­ня у Бу­­дапешті. Наукові дослідже­н­ня: без­пека плоду при акушер. операціях та знеболюван­ні пологів, реанімація та інтенсивна терапія при гіпоксич. станах плода та новонародженого. Роз­робив метод лікува­н­ня гіпоксії плода і новонародженого (ві­домий як метод Бакше­­єва–Л.). 1986 після аварії на ЧАЕС ініціював створе­н­ня товариства захисників люд. зародка, плода і новонародженого «Братство Колиска», 1992 організував у Будапешті між­нар. фонд «Колиска-Бел­че», в якому проходили реабілітацію діти із родин, по­страждалих унаслідок аварії на ЧАЕС. Ініціатор створе­н­ня та голова (2003–14) Вседерж. товариства русин. інтелігенції Угорщини ім. А. Годинки, ж. «Русинський світ» та часопису «Русинський альманах». Пере­клав з чес. мови кн. Е. Полачека «Детская нефрология» (Прага, 1980), з угор.– 3-томну моно­графію Л. Лампе «Акушерство и гин­екология» (Будапешт, 1989).