Лявинець Іван - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Лявинець Іван

ЛЯ́ВИНЕЦЬ Іван (18. 04. 1923, с. Воловець, нині смт Закарп. обл. – 09. 12. 2012, Прага, похов. у рідному с-щі) – церковний діяч УГКЦ. Брат А. Лявинця. Закін. Мукачів. г-зію (нині Закарп. обл., 1941), навч. на богослов. ф-ті Віден. ун-ту. 1946 рукопоклад. на священика. Від­тоді – секр. єпископа П. Ґойдича у м. Пряшів (нині Словаччина); водночас – катехит і ред. г. «Благовісник» та «Зоря»; 1947–50 – духівник Пряшів. греко-катол. духов. семінарії. Після ліквідації 1950 греко-катол. Церкви на Пряшівщині за дорученням єпископа П. Ґойдича таємно виконував функцію вікарія Пряшів. єпархії, за що 1955 заарешт., а 1956 засудж. до 4-х р. ув’язнення. Від 1958 мешкав у Празі, працював різноробочим. 1968 таємно хіро­тонізов. на єпископа. Після ле­галізації греко-катол. Церкви в Чехословаччині став парохом хра­му св. Климента в Празі (1969–92). У 1996 Папа Іван-Павло ІІ заснував для греко-католиків Чехії окремий екзархат і призначив Л. першим єпископом. Від 2003 – на спокої. Відомий також як поет, прозаїк і публіцист (під псевд. Іван Горянин). Дебютував у 1940-х рр. у ж. «Правда», «Русский народ­ный голос», альманахах «Шаги», «12», «Живая струя». Автор зб. «Страна простацкая» (1942), «Квіти на столі» (Прага, 2003), де опубл. його поезії по-русин­ськи, укр. і рос. мовами.

М. І. Мушинка, М. А. Лявинець-Угрин

Статтю оновлено: 2017