Ляскоронський Василь Григорович

Визначення і загальна характеристика

ЛЯ­СКОРО́НСЬКИЙ Василь Григорович (24. 12. 1860 (05. 01. 1861), м. Золотоноша Полтав. губ., нині Черкас. обл. — 01. 01. 1928, Київ) — історик, археолог, етно­граф. Засл. професор (1908). Дійсний член Іс­тор. товариства Нестора-літописця (1891), Моск. археол. товариства (1899), Київ. товариства істор. старожитностей і мистецтв. Закін. Лубен. гімназію (нині Полтав. обл., 1880), Університет св. Володимира у Києві (1885). По­глиблював зна­н­ня з історії в університетах Відня, Рейкʼявіка, Парижа; досконало володів багатьма європ. мовами. Від 1891 працював у 3-й Київ. гімназії. 1899 захистив магістер. дис. «История Пере­яславской земли с древнейших времен до половины XIII ст.». За порадою свого вчителя В. Антоновича ви­вчав праці Ґ. де Боплана, у моно­графії «Гильом Левас­сер де Боплан и его историко-гео­графические труды о Южной Рос­сии» (1901) подав влас. пере­клад його «Опи­су України» та ре­продукції де­яких карт. Водночас за­ймався археол. роз­копками у Серед. Подні­провʼї, зокрема дослідив Змієвий, Порос., Посул., Пере­я­слав. вали, роз­копав низку курганів. Брав активну участь у проведен­ні 11-го (Київ, 1899) та 12-го (Харків, 1902), був делегатом від Істор. товариства Нестора-літописця 13-го (м. Катеринослав, нині Дні­про, 1905), 14-го (Чернігів, 1908), 15-го (м. Новгород, нині Великий Новгород, РФ, 1911) Ар­хеол. зʼ­їздів. 1903–07 — при­ват-доцент Моск. університету; 1907–09 — приват-доцент Університету св. Володимира; 1909–22 — проф. рос. історії Ніжин. ІНО (нині Чер­ніг. обл.) і дійс. чл. Істор.-філол. товариства при ньому; від 1916 також викладав на Ніжин. вищих жін. курсах; 1922 — проф. н.-д. каф. мистецтва Київ. археол. ін­ституту; від 1922 — в установах ВУАН у Києві: спів­роб. Етногр.-фольклор. комісії (від 1923), істор. секцій по від­ділах старого Києва і Чернігова та первіс. культури, Комісій наук.-термінол. словника й крає­­знавства; зав. нумізмат. від­ділу Лавр. музею; дійс. чл., завідувач від­ділу нумізматики Все­укр. археол. комітету (1925–27), чл.-спів­роб. Археол. секції мист. від­ділу Ін­ституту укр. наук. мови (1926), Комісії сходо­знавства (1927). Наук. до­слідж.: істор. гео­графія, топо­графія, нумізматика, допоміжні істор. дисципліни.

Пр.: Владимир Мономах и его за­боты о благе рус­ской земли: Истор. очерк. К., 1892; История пере­яславль­ской земли с древнейших времен до половины ХІІІ ст. К., 1897; Иностран­ные карты и атласы ХVI и XVII веков, относящиеся к Южной Рос­сии. К., 1903; Городища, курганы, май­даны и зми­евы валы в области дне­провского Лев­обережья // Тр. 14-го Археол. съезда. Москва, 1911. Т. 3; Сиверские князья и половцы перед монгольским нашествием на Русь монголов // Сб. в честь проф. Д. Корсакова. Казань, 1913; Киев­ский Вышгород в удельно-вечевое вре­мя. С.-Пе­тербург, 1913; Главнейшие черты обществен­но-политической и религиозной церковной деятельности князя Владимира Святого и его заслуги в отношении Рус­ской земли. Не­жин, 1916; К во­просу о Киевском Выш­городе в удельно-вечевое время. К., 1918; Римская монета в пределах Юж­ной Рос­сии как исторический источник для древнейшего периода рус­ской истории // Изв. Истор.-филол. ин-та в Нежине. 1920. Т. 33; Титмарові пові­домле­н­ня про руські справи з початку ХІ столі­т­тя // Ювіл. зб. на пошану академік М. Грушевського. К., 1928.

Літ.: Мельник-Антонович К. Василь Григорович Ля­скоронський: Некролог // Зап. Істор.-філол. від­ділу ВУАН. К., 1929. Кн. 24; Дубровський В. В. Про­фесор В. Г. Ля­скоронський // УІ. 1965. № 3–4; Самойленко Г. В., Самойлен­ко О. Г. Ніжинська вища школа: сторінки історії. Ніжин, 2005; Гордієнко Д. Дві автобіо­графії В. Ля­скоронського (1909–1913) та його особова справа (1923) // Укр. археогр. щоріч. Вип. 18, т. 21. К., 2013.

О. Г. Самойленко

Завантажити статтю