Лятіф-Заде Абдулла Абільйович

ЛЯТІ́Ф-ЗАДЕ́ Абдул­ла Абіль­йович (26. 08. 1890, Сімферополь — 17. 04. 1938, там само) — письмен­ник, літературо­знавець, тюрколог-мово­знавець. Учасник 1-ї світової вій­ни. Навч. в Академії образотвор. мистецтва (Москва, 1928–31), Держ. академії мистецтво­знавства (Мос­ква, 1931–32; Ленін­град, 1932–34). До 1920 за­ймався пед. діяльністю; від­тоді працював у крим. проф­спілках; 1927–30 — відп. секр. респ. комітету Товариства но­вого тюрк. алфавіту; 1935–36 — спів­роб. Крим. пед. ін­ституту (Сімферополь). Брав участь у пере­кладі кримськотатар. мови з араб. графіки на латинську. Учас­ник 2-ї Всекрим. орфогр. конф. (1929). Публікував вірші, театр. рец., літературозн. стат­ті у часописах, зокрема у ж. «Червоний шлях» (Харків, 1927). Твори і стат­ті Л. вміщено у кн. «Хаял-омюр» (Акъмесджит, 2005). Товаришував із П. Тичиною й А. Крим­ським. Досліджував історію крим. літ-ри. 1938 звинувач. у націоналізмі, засудж. до роз­стрілу.