Ляхович Діонісій - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Ляхович Діонісій

ЛЯХО́ВИЧ Діонісій (02. 07. 1946, м-ко Блей-Помбас, шт. Санта-Катаріна, Бра­зилія) – церковний діяч УГКЦ. Закін. Малу семінарію св. Йосифа у м. Прудентополіс (шт. Па­рана, Бразилія, 1961). У 1962 вступив до ЧСВВ. Вичав філософію у Василіян. монастирі у м-ку Іваї (шт. Парана, 1966–68). У 1972 здобув ступ. магістра теології у Папському коледжі св. Ансельма. 8 грудня того ж року рукопоклад. на священика, відтоді душпастирював. 1980–82 спеціалізувався з філософії у Григоріан. ун-ті в Римі, 1985 отримав диплом магістра філософії. 1982–91 – ректор Семінарії св. Василія Великого (м. Ку­ритиба, шт. Парана); 1995–96 – ректор Семінарії монахів-василіян у м. Золочів (Львів. обл.); 1996–2004 – протоархімандрит ЧСВВ (Рим); 2005 – ректор Семінарії монахів-василіян у смт Брюховичі (Львів. міськради). 26 лютого 2006 хіротонізов. на архієрея. Відтоді до 2008 – єпис­коп-помічник Верхов. Архієпис­копа Києво-Галицького (Київ); від 2009 – Апостол. Візитатор для українців візант. обряду в Італії та Іспанії (Рим). Автор кн. «Iс­торія Спасіння – Дорога спільности і причастя» (Куритиба, 1991), «Лек­ції з Метафізики», «А коли ви молитесь...» (обидві – 1995), «Роздуми над основою християнського і богопосвяченого жит­тя» (2005), «П’ять лекцій про спіль­не життя» (2006; усі – Львів).

М. Г. Железняк

Статтю оновлено: 2017