Ляхович Костянтин Іванович

Визначення і загальна характеристика

ЛЯХО́ВИЧ Костянтин Іванович (06. 08. 1885, м. Острог Волин. губ., нині Рівнен. обл., за ін. даними — м. Хо­рол, нині Полтав. обл. — 16. 04. 1921, Полтава) — політичний діяч, архівіст. Чоловік Н. Ляхович. Закін. Олександрів. реал. училище у Полтаві. Був чл. РСДРП (меншовиків), брав участь у рев. подіях 1905 у Полтаві. Товаришував із В. Короленком, одружився з його дочкою. За політ. діяльність 1909 засудж. до довіч. ув’язнення — поселення у Сибіру, однак за сприяння родини Короленків утік з-під арешту й емігрував до Франції. Працював журналістом у соціаліст. газетах, закін. Тулуз. університет. Навесні 1917 повернувся до Полтави. Очолював місц. організацію РСДРП (меншовиків), співпрацював із г. «Свободная мысль». 1917–18, 1919, 1920 — депутат Ради робітн. і селян. депутатів, з якої двічі виключався за критику рад. влади. Після гетьман. перевороту П. Скоропадського заарешт., але незабаром звільнений. Від серпня 1918 — 1-й зав. Центр. істор. архіву Полтавщини; від 1919 — зав. підвідділу літ-ри та мистецтва Полтав. губерн. відділу освіти. Організував збір у Полтав. губ. документів з історії краю та рев. руху, передав до Полтав. краєзн. музею значну колекцію мист. творів і старожитностей. Від грудня 1920 — секр. В. Короленка. 1921 заарешт. більшовиками. В ув’язненні захворів на тиф, помер незабаром після звільнення.

Завантажити статтю