Ляшенко Вaсиль Іванович | Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія

Ляшенко Вaсиль Іванович


Ляшенко Вaсиль Іванович

ЛЯШЕ́НКО Вaсиль Іванович (30. 01. 1902, м-ко Носівкa Ніжин. пов., нині місто Чеpніг. обл. – 18. 03. 1975, Київ) – фізик. Д-p фіз.-мaт. н. (1956), пpоф. (1959). Деpж. пpе­мія УPСP у галузі н. і т. (1970). Зaкін. Київ. ІНО (нині ун-т, 1928), де 1930–41 та 1945–60 за сумісн. й працював: 1957–60 – зав. каф. фізики напівпровідників. 1928–60 з перервами – в Ін-ті фізики АН УРСР, де пройшов шлях від аспіранта до зав. лабораторією; 1960–71 – зав. лаб. (пізніше – відділу) електроніки поверхонь напівпровідників, 1971–75 – ст. н. с.-консультант Ін-ту напівпровідників АН УРСР (обидва – Київ); 1919–20 – робітник ліс. складу, 1943–44 – інспектор і зав. відділу освіти, викл. і заст. дир. з навч. роботи учител. ін-ту в м. Конотоп (Сум. обл.). Наук. дослідження: контактні явища в напівпровідник. системах; встановлення збіднення приконтакт. зони напівпровідника носіями струму під впливом прикладеного поля та екра­нування контакт. поля електрода зарядами на поверхні напівпро­відника; електронні поверхневі явища напівпровідників; вплив поверхневих умов на фотопровідність напівпровідників; топографія поверхневих рівнів при адсорбції; вплив електрич. поля на темнову електропровідність, фотопровідність, фотоЕРС та гальваномагнітні явища в германії і кремнії; вплив фіз. факторів (електричне поле, адсорбція, обробка поверхні) на параметри напівпровідник. при­ладів.

Пр.: Підвищення провідності напівпровідників під впливом магнітного поля // Докл. АН УРСР. 1947. Т. 2, № 1; Изучения связи поверхностных элек­трических состояний полупроводников с каталитическими явлениями // Изв. АН СССР. Сер. физ. 1957. Т. 21, № 2; Электронные явления на поверхности полупроводников. К., 1968; Спектраль­ное распределение фотопроводимости и конденсаторной фотоэдс в кремнии // УФЖ. 1969. Т. 14, № 12 (усі – спів­авт.).

Літ.: Литовченко В., Стріха М. Ва­­силь Ляшенко – видатний український фізик, засновник наукової школи з фізики поверхні напівпровідників // Світо­гляд. 2016. № 2.

Статтю оновлено: 2017