Ляшенко Микола Іванович | Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія

Ляшенко Микола Іванович


Ляшенко Микола Іванович

ЛЯШЕ́НКО Микола Іванович (16. 06. 1933, с. Круподерниці Оржиц. р-ну Полтав. обл.) – радіофізик. Д-р фіз.-мат. н. (1979), проф. (1982). Держ. премія СРСР (1988). Засл. діяч н. і т. УРСР (1984). Закін. Київ. ун-т (1957), де відтоді й працював: 1980–2012 – проф. каф. квант. радіофізики. Досліджував методи техніки надвисоких частот; застосування спек­трал. аналізу для розшифруван­ня електрокардіограм. Започаткував новий напрям у радіоспектроскопії – емісійну радіоспектроскопію.

Пр.: Шум намагниченного феррита // ФТТ. 1963. Т. 5, № 4; Сверхвысо­кочастотное электромагнитное излучение ферритов на частоте накачки // УФЖ. 1981. Т. 26, № 10; Термостабилизация СВЧ устройств наповерхно­стных магнитостатических волнах // Электрон. техника. Сер. 3: СВЧ-техни­ка. 1992. Вып. 4; Применение спектраль­ного анализа ЭКГ к проблеме диагностики гипертрофии правого предсердия при ХНЗЛ // Пульмонология. 1994. № 3; Упругие напряжения и поля наведенной кристаллографической анизотропии в пленках ЖИГ // РЭ. 1997. Т. 42, № 5 (усі – спів­авт.).

Статтю оновлено: 2017