Королеве

КОРОЛЕ́ВЕ — селище Вино­градівського ра­йону Закарпатської області. Знаходиться на лівому березі Тиси (притока Ду­­наю), за 110 км від обл. центру та за 9 км від райцентру. Площа 9,21 км². Населе­н­ня 8147 осіб (2001, складає 105,8 % до 1989), пере­важно українці, проживає також значна кількість циган і угорців. Залізнична станція. Упер­­ше зга­дане 1264 у листі Папи Орбана IV до угорського короля. Від 1405 понад 4 ст. пере­бувало у власності баронів Пере­ні. Жителі брали участь у пов­стан­ні Дожі Дєрдя 1514 і визвольній вій­ні угорського народу 1703–11. У 1661 і 1717 К. за­знало значних руйнувань від турецьких загонів. 20 квітня 1919 його захопили румунські війська. За Сен-Жерменським мирним договором від 10 вересня 1919 — у складі Чехо-Словач­чини. Від 16 березня 1939 до 25 жовтня 1944 — під угорсько-гортистською окупацією. За радянсько-чехословацькою угодою від 29 черв­­ня 1945 — у ме­жах кордонів УРСР. Від 1947 — селище міського типу (від 2023 — селище), 1995 пере­йменоване на Королево.

Станом на 2014 у селищі працюють під­приємства з обслуговува­н­ня залізничного транс­­порту, 2 загальноосвітні школи, школа мистецтв, 4 бібліотеки, дільнична та вузлова лікарні, від­діле­н­ня оща­дбан­­ку. Діють релігійні громади УПЦ МП, УГКЦ, РКЦ, кальвіністів, євангельських християн-баптистів. По­близу К. є 2 карʼєри з видобутку каменю, діє завод бентонітних глин. 1959–69 тут здійснювали роз­робку покладів бурого вугі­л­ля. Досить ві­домим на теренах СРСР був радгосп ім. Т. Шевченка, де виготовляли вино («Променисте», «Рислінг», «Троянда Закарпа­т­тя» тощо), вирощували, окрім вино­граду, полуниці, яблука, груші (нині АТ «Закарпатський сад»). Збереглися руїни замку Нялаб, який збу­­дував 1279 угорський король Ласло IV, а за наказом короля Леопольда (Ліпота) 1672 був пі­дір­­ваний. У стінах замку 1401 Станіслав Граматик пере­писав Чет­­веро­євангеліє, ві­доме в Європі як Королівське Євангеліє, а 1532 Бенедек Комʼяті пере­клав частини Біблії та 13 листів Апостола Павла з латинської мови (перша друкована книга угорською мовою). У ньому музикант Ілошваї Шеймеш Пийтер 1548 написав музичний твір «Олександр Великий», 1574 — «Баладу про Міклоша Толді». Встановлено памʼятник жителям, які загинули під час 2-ї світової вій­ни, погру­д­дя Т. Шевченка. Серед видатних уродженців — ветеринарний лікар, дійсний член НААНУ і Російської академії аграрних наук Ф. Палфій; письмен­ники В. Вароді та В. Густі; скульптор, графік В. Джабрайлов.

По­­близу К. — найдавніше в Україні палеолітичне поселе­н­ня Королеве I. Нещодавно зʼясувалося, що воно найдавніше і в Європі: вік палеолітичних артефактів, зна­йдених тут під час археологічних екс­педицій на чолі з В. Гладиліним у 1980-х, за даними 2024 року, — 1,4 млн років. До цього найдавнішими слідами людини на території Європи вважали камʼяні знаря­д­дя, зна­йдені в Іспанії та Франції (їм 1,1–1,2 млн років). У К. не збереглися рештки скелетів тодішніх людей (йдеться про пред­ставників Homo erectus).

Завантажити статтю