Ляшко Іван Іванович

ЛЯШКО́ Іван Іванович (09. 09. 1922, с. Мацківці, нині Лубен. р-ну Полтав. обл. — 29. 03. 2008, Київ) — математик. Батько С. Ляшка. Доктор фізико-математичних наук (1963), професор (1965), академік НАНУ (1973). Заслужений діяч науки і техніки УРСР (1972). Державна премія УРСР у галузі науки і техніки (1981, 1989), премія ім. М. Крилова АН УРСР (1975). Державні нагороди СРСР. Ордени «За заслуги» 3-го (1997), князя Ярослава Му­дрого 5-го (2004) ступ. 1940–48 служив на флоті, учасник 2-ї світової вій­ни. Закін. Київ. учител. (1949) і пед. (1952) ін­ститути. Водночас із навч. учителював у Бесід. семиріч. (1949–51, Ставищен. р-н Київ. обл.) і Ставищен. серед. (1951–52) школах. Від 1955 — у Київ. університеті: 1964–69 — завідувач кафедри матем. фізики, 1965–69, 1987–89 — декан мех.-мат. ф-ту, 1969–77 — декан факультету кібернетики (один із засн., 2008 на його будівлі встановлено мемор. дошку Л.), 1977–85 — проректор, від 1991 — гол. н. с. факультету кібернетики. Був головою правлі­н­ня Респ. товариства «Зна­н­ня». Л. — один з основоположників матем. теорії фільтрації в Україні. Осн. наук. дослідж.: роз­вʼя­за­н­ня теор. про­блем математики та кібернетики і за­стосува­н­ня одержаних результатів у приклад. галузях математики та механіки, зокрема у механіці суціл. середовища та у теорії за­безпече­н­ня склад. екс­перименту. Доведена ним низка теорем до­зволила завершити побудову варіац.-тополог. методу (мажорант. областей) роз­вʼяза­н­ня задач матем. фізики. За допомогою цього методу роз­вʼязав значну кількість склад. і важливих задач план. фільтрації. Виконав принципово новий під­хід до роз­вʼяза­н­ня фільтрац. задач, який полягає у від­шукан­ні аналіт. роз­вʼязку скінчен­но-різницевих аналогів гранич. задач, що описують фільтрацію рідин. У межах цього під­ходу роз­винуто та роз­ширено метод Р-пе­ретворень Г. Положія (т. зв. метод сумар. зображень) для необмежених і неоднорід. сере­до­вищ. Роз­робив якісну теорію оцінюва­н­ня інтеграл. характеристик фільтрац. потоку у пористих середовищах. Заклав ос­нови систем. під­ходу до роз­вʼя­зува­н­ня задач теорії фільтрації та теорії під­зем. гі­дромеханіки. Дослідив нові моделі фільтрації у заг. по­становках, які описуються некласич. рівня­н­нями для більш адекват. опису реал. процесів (напр., задачі крапел. та канал. зроше­н­ня, коли права частина рівня­н­ня містить дельта-функцію Дірака). Роз­вʼязав задачі чисел. моделюва­н­ня міграції стронція-90 зі ставу-охолоджувача ЧАЕС у р. Припʼять. Ви­вчав осн. матем. про­блеми, які виникають у звʼязку із роз­витком вимірно-обчислюв. комп­лексів у різних галузях науки і техніки. Його під­ручники пере­видавали англ., вʼєтнам., іспан. та ін. мовами.

Завантажити статтю