Маастрихтський договір 1992

МААСТРИ́ХТСЬКИЙ ДО́ГОВІР 1992 — угода про утворе­н­ня Європей­ського Союзу. Під­писаний 7 лютого 1992 у м. Маастрихт (Нідерланди), набув чин­ності 1 листопада 1993 (після ратифікації 12-ма країнами-чл.). Роз­роблений за під­сумками окремих консультацій щодо політичного і валютного союзів, зокрема зу­стрічі глав держав Європейського економічного спів­товариства 9–10 грудня 1991 у м. Маастрихт, на якій роз­глянуто під­сумкові рекомендації двох між­урядових конференцій щодо формува­н­ня 4-х просторів вільного пере­сува­н­ня: капіталів, товарів, послуг і громадян країн-членів обʼ­єд­на­н­ня.

Договір за­провадив назву «Європейський Союз» і ви­значив його головні цілі: сприя­н­ня соціально-економічні про­гресові країн-членів шляхом утворе­н­ня простору без внутрішніх кордонів, утворе­н­ня монетарного союзу та за­провадже­н­ня спільної грошової одиниці; введе­н­ня європейського громадянства; формува­н­ня спільної зовнішньої політики та без­пеки; спів­праця у сфері правосу­д­дя та внутрішніх справ; посиле­н­ня захисту прав громадян країн-членів.

Згідно з положе­н­нями Договору нові країни-члени ЄС повин­ні адаптувати до норм національні права правові положе­н­ня, на яких ґрунтуються роз­виток і функціонува­н­ня європейської інтеграції. Договір роз­ширив сферу за­стосува­н­ня процедури голосува­н­ня кваліфікованою більшістю та під­вищив роль Європейського парламенту, з метою захисту прав громадян ним за­проваджено посаду омбудсмена (від швед. ombudsmann — посадова особа, яка контролює дотрима­н­ня закон­них прав громадян у діяльності органів виконавчої влади чи посадовців). Від­повід­но до Договору ріше­н­ня щодо зовнішньо-політичних питань мають при­йматися одно­стайно. Удосконале­н­ня положень договору тривало й після вступу до ЄС нових країн-членів, зокрема він став основою для Амстердамського договору 1997 та Ніц­цького договору 2000.

Завантажити статтю