Маврикій - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Маврикій

МАВРИ́КІЙ, Республіка Маврикій (англ. Mau­ritius, Republic of Mauritius, франц. Maurice, République de Maurice) – острівна держава у південно-західній частині Індійського океану. Назва – від найбільшого о-ва (1865 км2; довж. 65 км, шир. 48 км, протяжність берег. лінії 177 км), який лежить за 850 км від Мадаґаскару та за бл. 2 тис. км від пд.-сх. узбережжя Африки. До Індії – бл. 4 тис. км. М. також належать о-ви Реюньйон, Родриґес, Аґалеґа й архіпелаг Карґадос-Калахос. Заг. пл. країни 2040 км2 (суша – 2030 км2, водне дзеркало – 10 км2). Насел. 1 348 242 особи (2016; переважно сконцентроване на о-ві Маврикій): індо-маврикійців – 68 %, метисів (особи змішаного франко-афро-малаґасій. походження) – 27 %, китайців – 3 %, французів – 2 %. Столиця – Порт-Луї (148 тис. осіб, 2012; 46,7 км2; названа на честь франц. короля Людовіка XV). Адм.-територ. поділ: 9 округів та 3 залежні території. Офіц. мова – англ., але найбільш поширені франц., креол., а також гінді, урду, бгоджпурі та ін. Реліг. склад: індуїсти – 48,5 %, римо-католики – 26,3 %, мусульмани-суніти – 17,3 %, протестанти – 6,4 %. Грош. одиниця – маврикій. рупія. Держ. устрій – унітарна держава; форма правління – парламент. респ. Парламент – однопалатні Законодавчі збори – обирає на 5 р. главу держави (від 2015 президент – А. Ґуріб-Факім) та формує уряд – РМ. М. займає вигідне геогр. положення на перетині торг. шляхів Індій. океану, тому з давніх часів він приваблював до себе увагу мореплавців і колонізаторів, які називали його «Мальтою Індій. океану». М. здавна відомий індонезійцям та арабам. Першим з європейців 1510 там побував зі своєю експедицією португал. мореплавець Домінґу Фернандеш. 1598 о-в захопив голланд. адмірал Варвік. Однак перші голланд. поселенці там з’яви­лися лише 1638. Вони назвали його на честь свого принца Мориса (Маврициуса) Оранського. Від 1715 – під владою французів, які перейменували о-в на Іль-де-Франс («франц. о-в»). З Африки та Мадаґаскару туди завезли рабів. Вони побудували перші міста, проклали дороги, заснували плантації цукр. тростини, індиго та кави. 1810 о-вом заволоділа Велика Британія, яка вже через 5 р. повернула йому попередню назву. Британці переселили на о-в багато індій. робітників. Пізніше його почали заселяти й китайці, які займалися торгівлею. До 1903 М. та Сейшели були однією коло­нією. 12 березня 1968 М. став незалеж. державою. У тому ж році прийнято конституцію, яка зі змінами діє донині. Поступово М. став відносно стабіл. демократ. державою. Нині М. – чл. ООН, Британ. співдружності націй, Афр. союзу, Асоц. регіон. співт-ва країн Індій. океану, Регіон. співт-ва розвитку Пд. Африки, Спіл. ринку Сх. та Пд. Африки, Комісії з питань Індій. океану, Руху Неприєднання, СОТ, МВФ, Міжнар. мор. орг-ції, Всесвіт. турист. орг-ції та ін. В основі зовн. політики М. лежить принцип не­приєднання. У країні немає влас. зброй. сил, безпеку забезпечують поліція, поліцей. спецназ та мор. патрул. служба. Водночас невирішеною залишається про­блема повернення архіпелагу Чаґос та о-ва Тромлен. О-в Маврикій разом з Реюньйоном і Родриґесом входить до групи Маскарен. о-вів, які мають вулканічне походження. Їхніми осн. формами рельєфу є стрімкі горби та лавові вершини, на яких унаслідок тривалого вивітрювання утворилися родючі ґрунти. С.-г. землі займають майже половину тер. країни. Схили вкривають ліси. Найвища точка – г. Пітон-де-ла-Птіт-Рів’єр-нуар (вис. 828 м). Країна бідна на мінерал. ресурси. У М. – чудові піщані пляжі та лагуни; завдяки корал. рифам у прибереж. водах тут майже не буває припливів і відпливів. Клімат тропічний, морський з високою вологістю та незнач. річною амплітудою т-ри повітря. Тому в країні немає яскраво виражених сезонів. У літні місяці (від листопада до квітня) т-ра коливається у межах +23–33 °C, узимку (від травня до жовтня) – у ме­жах +20–25 °C. У жаркий літній сезон бувають циклони. Упродовж року випадає бл. 1500–2500 мм опадів на узбережжі та 3500–5000 мм на центр. плато. Мор. вода придатна для купання протягом усього року, її т-ра становить +20–26 °C. Найбільша річка – Ґранд-Рівер-Саут-Іст (16 км). На прибереж. рівнинах – вічнозелені заліснені савани, мангр. хащі та бамбук. ліси. З ендеміч. видів ростуть чорне (ебенове) дерево, дерево нату, ревоганія («пляшкова» пальма). Є кокос. і віялова («дерево мандрівника») пальми, манго, олеандр, жасмин, алое, акація, тюльпан. дерево, баобаб та багато видів папороті. Фауна представлена переважно завезеними людиною видами: кози, свині, олені, кролі, мавпи, щурі, зайці та мангусти. Ендемічні види рептилій збереглися лише на Родриґесі (удави, ящірки-гекони). Повністю винищені величезні сухопутні та мор. черепахи. Трапляються понад 2 тис. видів метеликів і комах. Мор. фауна різноманітніша за наземну. У маврикій. водах мешкають молюски, дельфіни, 4 види китів та понад 300 видів риб (акули, риба-меч, дорадо, риба-собака та ін.). Найбільші заповідники: «Махабі Беломб», «Волмара»; нац. парки: «Ущелина Чорної Ріки», «Касела- Берд-Парк», «Ле-Серф-Волан», «Шамарель», «Рів’єра-де-Ангі­льєс». За класифікацією ООН, М. відноситься до групи країн, що розвиваються. Вона приваблює знач­ні іноз. інвестиції та має одні з найвищих доходів на душу насел. серед країн Африки. У 1970-х рр. створ. вільну екон. зону. Станом на 2016 ВВП становив 14,544 млрд дол. США, на душу насел. – 11 004 дол. США. Осн. частку у структурі ВВП і зайнятості насел. забезпечує сфера послуг – відповідно 73,5 % та 61 %. Щорічно сюди приїжджає величезна кількість турис­тів, постійно зростає чисельність офшор. компаній. У структурі ВВП на с. госп-во припадає 4,5 %, у ньому зайнято 9 % жит. 75 % земел. угідь – під плантаціями цукр. тростини. Маври­кійці також культивують чай, тютюн, кукурудзу, картоплю, банани, батат, маніок, помідори, арахіс, кокос. пальму, каву. Широко експлуатуються ліс. угіддя. Тут вирощують велику рогату худобу. Розвинені птахівництво, козівництво, рибальство. Пром-сть складає 22 % ВВП, у ній зайнято 30 % жит. У структурі пром. комплексу переважають підпр-ва з переробки с.-г. сировини, зокрема діють великі з-ди з вироб-ва цукру, цукр. патоки, рому, пива, консервів з тунця. М. є одним з найбільших експортерів вовняних (зокрема й кашемір.) виробів. Низка виробників відомих світ. брендів одягу розмістили тут свої ф-ки. Працюють з-ди з переробки нафти, вироб-ва мінерал. добрив, автомоб. акумуляторів, пластмас, метал. вікон. рам і дверей, взут­тя, сонцезахис. окулярів, годинників, обробки алмазів і штуч. рубінів для швейцар. годинник. з-дів. Є судноверф. Досить великий мор. порт розташ. у Порт-Луї. Довж. автошляхів 2149 км (з них 75 км – швидкісних). Залізниць немає. Функціонують 5 аеропортів (міжнар. – Плезанс). М. експортує текстиль і одяг, рибу, цукор, патоку, чай, тютюн, квіти; імпортує пром. товари та обладнання, продукти харчування, нафтопродукти, хім. речовини. Гол. зовн.-торг. партнери: Велика Британія, Франція, США, Індія, Китай та Пд.-Афр. Респ. У столиці – фортеця (1838); мечеть Думма, індуїст. та буддист. храми; музеї: природн. історії, історії Порт-Луї, фотографії, поштовий, масок; ботан. сад Памплемус з унікал. колекцією рідкіс. тропіч. рослин; у К’юрпайпі – архіт. ансамбль «Па­­м’яті жертв двох воєн», королів. коледж, ратуша, публічна б-ка, у якій зберігаються унікал. манускрипти, пов’язані з історією Маскарен. о-вів; у Маебурі – істор. музей; у Мока – губернатор. палац, Ун-т М. Діють 130 серед. навч. закладів. 8 червня 1992 уряд М. офіційно визнав незалежність України, 1 жовтня того ж року були встановлені дипломат. відносини між М. та Україною. Нині найближче посольство М., що відає справами щодо України, розташ. у Берліні, справами України в М. займається посольство України у Пд.-Афр. Респ.

Літ.: Большов И. Г. Маврикий. Мос­ква, 1986; Лебедева Н. Б. Маврикий – островное государство в Индийском океане. Москва, 1991; Дахно І. І., Тимо­фієв С. М. Країни світу: Енциклопед. довід. К., 2005; Люно Ж. Сахарный Мав­рикий // GEO. 2005. № 1; Бурыгин С. М., Шейко Н. И., Непомнящий Н. Н. Маль­дивы, Маврикий, Сейшеллы: Жемчужи­ны Индийского океана. Москва, 2007.

В. М. Матвієнко

Статтю оновлено: 2017