Магалевський Юрій Олександрович
Визначення і загальна характеристика
МАГАЛЕ́ВСЬКИЙ Юрій Олександрович (1876, с. Романівка Поділ. губ., нині Вінн. обл. — 29. 10. 1935, Львів) — громадський діяч, живописець, графік. Учасник Визв. змагань 1917–21. Закін. Одес. художню школу, С.-Петербур. АМ (1907; майстерня І. Рєпіна), студіював у Парижі. Працював у м. Олександрівськ (нині Запоріжжя): викл. комерц. училища; 1917 — голова укр. повіт. ради та комісаріату освіти; у Катеринославі (нині Дніпро): 1918 — директор 1-ї укр. гімназії, радник губерн. земства. Кер. товариства «Просвіта» у цих містах. 1920 перебував при штабі Армії УНР як військ. художник. 1920 перейшов на тер. Польщі. 1920–21 — актив. учасник т. зв. військ. опозиції проти С. Петлюри. Емігрував до Чехо-Словаччини. 1922–35 — у Львові: від 1922 — голова Укр. товариства допомоги емігрантам з України, взяв участь у заснуванні Гуртка діячів укр. мистецтва. Учасник худож. виставок від 1911. Персон. — у Львові (1922–23, 1931, 1935). Багато робіт присвяч. укр. козацтву. Створював портрети укр. держ. і військ. діячів, вояків Армії УНР, пейзажі у реаліст. стилі; проілюстрував підручники «Ярина: Український буквар» і «Перша читанка» А. Воронця, зб. «Українські народні казки». У галузі сакрал. живопису (іконопис, настін. розпис) співпрацював із В. Іванюхом, А. Коверком, П. Ковжуном, І. Коритком, М. Осінчуком, І. Трушем, П. Холодним. М. збагатив іконопис новими худож. образами, розвивав новатор. тенденції мист. процесу поч. 20 ст. Розписував ректор. їдальню Львів. духов. академії та храми Львівщини, зокрема церкву Воскресіння Господнього (1925, с. Кам’янка, нині Старе Село), св. великомученика Юрія (1926, м. Рава-Руська), Собору Пресвятої Богородиці (1932, с. Малехів; усі — Жовків. р-ну), св. апостолів Петра і Павла (1929, м. Сокаль), св. великомучениці Параскеви П’ятниці (1930, с. Желехів, нині Великосілки Кам’янка-Буз. р-ну), Покрови Пресвятої Богородиці (1932, с. Холоїв, нині Вузлове Радехів. р-ну; 1934–35, с. Угерсько Стрий. р-ну). Автор спогадів «Останній акт трагедії: (Етап визвольної боротьби українського народу. 1917–1920)» // «ЛНВ» (1927, т. 44, кн. 9–10; окреме вид. — Л., 1928), «Тихі герої» // «Літопис “Червоної Калини”» (Л., 1931, ч. 1), «Олександрівськ–Київ: (Спомини 1917–1918)» // «Календар-альманах “Дніпро” на звичайний рік 1931» (Л., 1931, річник 8). У рад. час значну частину твор. доробку М. знищено у музей. фондах. Деякі полотна зберігаються у Нац. музеї у Львові, Дніпроп. істор. музеї.
Додаткові відомості
- Основні твори
- живопис — «Перемогли (Запорожці відбили атаку турків)» (1907), «Потомок запорожців», «Відпочинок», «Вечір», «Л. Писаржевський», «І. Акінфієв» (усі — 1909), «Запорожець» (1911), «Весна», «Вечір у степу» (обидва — 1913), «О. Загаров», «Жіночий портрет», «Межигірський монастир», «І. Липа», «С. Федак», «М. Омелянович-Павленко» (усі — 1920-і рр.), «Село Губичі», «Зимовий пейзаж із річкою» (обидва — 1920), «Садок під вечір», «М. Донцова», «І. Свєнціцький», «С. Тимошенко», «Є. Богуславський», «Іван Огієнко», «А. Гулий-Гуленко» (усі — 1921), «Пейзаж із місяцем» (1922), «Пейзаж із капличкою» (1930), «Двір у Шляхтинцях» (1934), «Житні копи» (1935); серія «Галицько-волинські князі і королі» (1922); серії рисунків — «Пам’ятки стародавнього будівельного мистецтва» (церкви, гробівці, хрести), «Ужиткове мистецтво» (вишивки, писанки, вбрання), «Військові події» (усі — 1920–30-і рр.).
Рекомендована література
Завантажити статтю
Людина 
