Магалевський Юрій Олександрович | Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія

Магалевський Юрій Олександрович


Магалевський Юрій Олександрович

МАГАЛЕ́ВСЬКИЙ Юрій Олександрович (1876, с. Романівка Поділ. губ., нині Вінн. обл. – 29. 10. 1935, Львів) – громадський діяч, живописець, графік. Учасник Визв. змагань 1917–21. Закін. Одес. художню школу, С.-Петербур. АМ (1907; майстерня І. Рєпіна), студіював у Парижі. Працював у м. Олексан­дрівськ (нині Запоріжжя): викл. комерц. уч-ща; 1917 – голова укр. повіт. ради та комісаріату освіти; у Катеринославі (нині Дніпро): 1918 – дир. 1-ї укр. г-зії, рад­ник губерн. земства. Кер. т-ва «Просвіта» у цих містах. 1920 перебував при штабі Армії УНР як військ. художник. 1920 перейшов на тер. Польщі. 1920–21 – актив. учасник т. зв. військ. опозиції проти С. Петлюри. Емі­грував до Чехо-Словаччини. 1922–35 – у Львові: від 1922 – голова Укр. т-ва допомоги емігрантам з України, взяв участь у заснуванні Гуртка діячів укр. мист-ва. Учас­ник худож. виставок від 1911. Персон. – у Львові (1922–23, 1931, 1935). Багато робіт присвяч. укр. козацтву. Створював портрети укр. держ. і військ. діячів, вояків Армії УНР, пейзажі у реаліст. стилі; проілюстрував підручники «Ярина: Український буквар» і «Перша читанка» А. Воронця, зб. «Українські народні казки». У галузі сакрал. живопису (іконопис, настін. розпис) співпрацював із В. Іванюхом, А. Коверком, П. Ковжуном, І. Коритком, М. Осінчуком, І. Трушем, П. Холодним. М. збагатив іконопис новими худож. образами, розвивав новатор. тенденції мист. процесу поч. 20 ст. Розписував ректор. їдальню Львів. духов. академії та храми Львівщини, зокрема церкву Воскресіння Го­споднього (1925, с. Кам’янка, нині Старе Село), св. великомученика Юрія (1926, м. Рава-Руська), Собору Пресвятої Богородиці (1932, с. Малехів; усі – Жовків. р-ну), св. апостолів Пет­ра і Павла (1929, м. Сокаль), св. ве­ликомучениці Параскеви П’ятниці (1930, с. Желехів, нині Великосілки Кам’янка-Буз. р-ну), Покрови Пресвятої Богородиці (1932, с. Холоїв, нині Вузлове Радехів. р-ну; 1934–35, с. Угерсько Стрий. р-ну). Автор спогадів «Останній акт трагедії: (Етап визвольної боротьби українського народу. 1917–1920)» // «ЛНВ» (1927, т. 44, кн. 9–10; окреме вид. – Л., 1928), «Тихі герої» // «Літопис “Червоної Калини”» (Л., 1931, ч. 1), «Олександрівськ–Київ: (Спомини 1917–1918)» // «Календар-альманах “Дніпро” на звичайний рік 1931» (Л., 1931, річник 8). У рад. час значну частину твор. доробку М. знищено у музей. фондах. Деякі полотна зберігаються у Нац. музеї у Львові, Дніпроп. істор. музеї.

Тв.: живопис – «Перемогли (Запорожці відбили атаку турків)» (1907), «Потомок запорожців», «Відпочинок», «Вечір», «Л. Писаржевський», «І. Акінфієв» (усі – 1909), «Запорожець» (1911), «Весна», «Вечір у степу» (обидва – 1913), «О. Загаров», «Жіночий портрет», «Межигірський монастир», «І. Липа», «С. Федак», «М. Омелянович-Павленко» (усі – 1920-і рр.), «Село Губичі», «Зимовий пейзаж із річкою» (обидва – 1920), «Садок під вечір», «М. Донцова», «І. Свєнціцький», «С. Тимошенко», «Є. Богуславський», «Іван Огієнко», «А. Гулий-Гуленко» (усі – 1921), «Пейзаж із місяцем» (1922), «Пейзаж із капличкою» (1930), «Двір у Шляхтинцях» (1934), «Житні копи» (1935); серія «Галицько-волинські князі і королі» (1922); серії рисунків – «Пам’ятки стародавнього будівельного мистецтва» (церкви, гробівці, хрести), «Ужиткове мистецтво» (вишивки, писанки, вбрання), «Військові події» (усі – 1920–30-і рр.).

Літ.: Струтинський М. Пам’яті Юрія Магалевського // Новий час. 1935, 1 ли­стоп.; Ковжун П. Ю. Магалевський // Назустріч. 1935, 15 груд.; Федорович-Малицька І. Мистець-громадянин [Ю. О. Ма­галевський] // Кален­дар-альм. «Дніпро» на звичай. рік 1937. Л., 1937; Барладяну В. Про образки на згадку, або Вступне слово до портретів Юрія Магалевського // Кафедра. Л.; Лондон, 1995. Ч. 11; Забочень М. Художник з Олександрівська // Запороз. старовина. З., 1995; Чабан М. Ді­я­чі січеславської «Просвіти» (1905–1921). Дн., 2002; Яців Р. Статус Магалевського // Народозн. зошити. Л., 2004. № 1–2; Батіг М. «Артист-маляр» Юрій Магалевський // Галиц. брама. 2005. № 1–3; Яців Р. Юрій Магалевський // Яців Р. Укр. мист-во ХХ ст.: Ідеї, явища, персоналії: Зб. ст. Л., 2006; Студницька М. Синтез художніх традицій у релігійному малярстві Юрія Магалевського // Вісн. Львів. АМ. 2009. Вип. 20; Білан І. Юрій Магалевський: художня творчість і боротьба за незалежність України // Народозн. зошити. Л., 2014. № 6; Його ж. Церковне малярство Юрія Магалевського // Вісн. Харків. академії дизайну і мист-в. 2014. № 8.

Статтю оновлено: 2017