Магерів - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Магерів

МАГЕ́РІВ – селище міського типу Жовківського району Львівської області. Магерів. селищ. раді підпорядк. села Бірки та Велике Передмістя. М. знаходиться побл. відрогів Розточчя – Гол. Європ. вододілу, на р. Біла (притока Рати, бас. Західного Бугу), за 54 км від обл. центру, за 25 км від райцентру, за 20 км від смт Немирів Яворів. р-ну Львів. обл., за 16 км від м. Рава-Руська Жовків. р-ну та за 12 км від залізнич. ст. Добросин. Пл. 1,89 км2. За переписом насел. 2001, у М. проживали 1956 осіб (складає 103,4 % до 1989), станом на 2016 – 2297 осіб; переважно українці, а також росіяни, білоруси, поляки, євреї, вірмени, молдавани. Через М. проходить авто­мобіл. дорога Рава-Руська–Львів. Збереглися залишки давніх валів (ймовірно, траянових). На думку більшості дослідників, поселення тут виникло наприкінці 14 ст. До поч. 1590-х рр. за сприяння місц. магната Яна Магери перетворилося на м-ко, а 1591 отримало статус міста. 1595 надано Маґдебур. право. Водночас почали селитися вірмени й євреї, завдяки яким розвивалася торгівля. Пізніше М. належав шляхтичам Глоговським, графам Сімінським і Стадницьким. У 2-й пол. 17 ст. у Магерів. замку часто гостював польс. король Ян ІІІ Собеський. 1649 під час походу на Нароль (нині Підкарп. воєводства, Польща) проїжджав з військом Б. Хмельницький. 1657 під М. розташовувався табір семигород. князя Юрія Ракоці, який був союзником швед. короля. Звідси його витіснило військо під командуванням шляхтича С. Чарнецького. М. кілька разів знищували татар. загони, донині зберігся пам’ят. знак після їхнього нападу 1672. Здавна тут розвивалися різноманітні промисли, особливо славилися магерів. паляниці та шапки-магерки. 1769, 1790, 1833 у М. були великі пожежі, 1770, 1813, 1817 і 1831 багато жит. померло від інфекц. хвороб і голоду. Після 1-го поділу Польщі 1772 – під владою Австрії (від 1867 – Австро-Угорщини). 1861 проживали 2200, 1869 – 2574, 1890 – 3157, 1900 – 3225, 1910 – 3449 осіб. Мешканці воювали на фронтах 1-ї світ. вій­ни. 1914–15 М. перебувало під контролем рос. військ. Після розпаду Австро-Угорщини 1918 – у складі ЗУНР. Згодом сюди увійшли польс. війська. 1920–39 – у складі Равського пов. Львів. воєводства. 1934–39 – центр ґміни. 1921 проживали 2473 особи. У 1920–30-х рр. діяло кілька укр. громад. т-в. У міжвоєн. період працювали 4 цегельні, лісопильня, бетонярня, 3 млини, 2 молочарні, з-д содової води. У вересні 1939 за рад.-нім. пактом Молотова–Ріббентропа включено у межі СРСР. Відтоді – у складі Львів. обл. 1940–59 – райцентр. Від 1940 – смт. Від 25 червня 1941 до 22 липня 1944 – під нім.-фашист. окупацією; входило до Ген. губ. Нацисти створили ґетто, розстріляли понад 300 осіб. До серед. 1950-х рр. вели збройну боротьбу загони ОУН–УПА. Корисні копалини: торф, буре вугілля, мергель, пісок, опока. Є джерела мінерал. вод. За рад. часів і на поч. 1990-х рр. працювали Магерів. філія з-ду «Полярон», майстерня з пошиття робочого одягу, молокоперероб. з-д, хлібопекарня, млин, інкубатор, ферми з розведення свиней і великої рогатої худоби. Нині діє Львів. філія Укр. НДІ прогнозування та випробування техніки і технологій для с.-г. вироб-ва. В її дослід. госп-ві вирощують льон, ріпак, пшеницю, лікар. рослини (календулу, ромашку), енергет. культури (міскантус, вербу); розводять овець, кіз, пав, цесарок, гусей, курей, качок, індиків. У парку філії ростуть як місц. породи дерев, так і екзотичні (платани, магнолії, кипариси). 2016 бл. 300-річ. віку дубові (обхват стовбура 8,5 м, у дуплах гніздяться сови) надано статус ботан. па­м’ятки природи Свідок історії. На Білій споруджено великий ставок, де розводять товстолобиків, коропів і карасів; а також облаштовано відпочинк. зони. Заг. пл. Магерів. лісгоспу (Магерів., Середкевиц. і Кам’янка-Бузьке лісництва) Львів. військ. лісокомбінату становить 17 587 га, з них вкрито лісом (бук, дуб, ясен, сосна, ялина) 12 456 га. У М. – заг.-осв. школа, ДЮСШ, муз. школа, дитсадок; клуб «Просвіта», 2 б-ки; лікарня; відділ. ощадбанку. Є стадіон. Функціонують сімейні ансамблі «Жайвір» та «Кожушки» (лауреат обл. і всеукр. конкурсів), низка гуртків худож. самодіяльності. Відома за межами М. вишивка родини Чорнопиських-Надяків. Худож. ручним розписом новоріч. іграшок займається родина Гріц. Реліг. громади: УПЦ КП (церква св. Юрія Великомученика, зведена 1914), УГКЦ (церква Преподоб. Параскевії), свідків Єгови. До 1939 діяв катол. костел Пресвятої Трійці (1845; нині у занедбаному стані). Встановлено хрест на честь скасування кріпацтва, скульптуру ведмедя з гербом М., пам’ят. знак льотчику, Герою Рад. Союзу М. Лиховиду. Є могили воїнів УПА і УСС, брат. могила рад. воїнів, які загинули під час 2-ї світ. вій­ни. Серед видат. уродженців – живописець, громад.-політ. діяч В. Козакевич. Деякий час тут перебував письменник Лесь Мартович. М. згадали І. Франко у своїй казці «Лис Микита», а польс. пись­менник Г. Сенкевич – у повісті «Потоп». У Магерів. заг.-осв. школі навч. письменник В. Каліка, який присвятив вірш М. Із смт по­­в’язані життя драматурга, театр. критика, засл. діяча мист-в України Я. Вере­щака та письменника І. Сала. 1953–59 гол. вет. лікарем Магерів. р-ну працював чл.-кор. НААНУ В. Яб­­лонський.

Літ.: Жовківщина: Істор. нарис. Т. 1. Жовква; Л.; Балтимор, 1994.

Г. Р. Жарікова, С. Г. Милькус

Статтю оновлено: 2017