Магідов Борис Йосипович | Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія

Магідов Борис Йосипович


Магідов Борис Йосипович

МАГІ́ДОВ Борис Йосипович (25. 12. 1884, С.-Петербург – 1972) – радянський і партійний діяч. Держ. нагороди СРСР. Закін. середнє євр. уч-ще. Від 1905 – чл. РСДРП(меншовиків), від 1917 – РСДРП(б). Від грудня 1917 – заст. голови Донец.-Криворіз. обл. ком-ту РСДРП(б), організатор профспілк. руху в Донбасі. У січні–квітні 1918 – нар. комісар праці Донец.-Криворіз. Рад. Респ. (підтримував ідею її входження до складу Рад. Росії). Один з організаторів червоногвард. загонів, які у квітні 1918 об’єдналися в 5-у армію (2 тис. осіб) під командуванням К. Ворошилова. В її складі брав участь у захисті м. Царицин (нині Волгоград, РФ) від білокозачих військ. Від жовтня 1918 – нач. політвідділу 10-ї армії, керував діяльністю політвідділів дивізій армії, контролював діяльність комісарів військ. частин. Від листопада 1919 – нар. комісар праці УСРР. 1919–20 – у Червоній армії, воював проти військ ЗС Пд. Росії. 1920 – голова Донец. губерн. ради профспілок. 1921–22 – секр. Луган. повіт. ком-ту КП(б)У Катерино­слав. губ.; 1922–24 – секр. Полтав. губерн. ком-ту КП(б)У; 1925–26 – відп. секр. Середньо-Волз. губерн. ком-ту ВКП(б); 1927–29 – інструктор ЦК ВКП(б); 1930–37 – голова ЦК профспілки працівників полігр. пром-сті СРСР; 1937–39 – голова профспілки працівників друку СРСР. Репрес., але звільнений 1941. Відтоді – зав. відділу поширення літ-ри Профвидаву ВЦРПС СРСР; 1949–55 – у Центр. архіві ВЦРПС СРСР. Від 1956 – персон. пенсіонер.

Статтю оновлено: 2017