Магма
Визначення і загальна характеристика
МА́ГМА (від грец. μάγμα — густа мазь, тістоподібна маса) — природний, переважно силікатний високотемпературний розплав, який утворюється в надрах Землі. Поняття «М.» запропонували 1872 нім. вчені Г. Фоґельзанґ і Г. Розенбуш. Складається з оксидів кремнію, заліза, алюмінію, магнію, кальцію і легких компонентів, знач. кількості хім. елементів, зокрема Si, Al, Fe, Mg, Mn, Ca, Na, K, О, H, S, CL, F. У вулканіч. зонах M., досягаючи земної поверхні, виливається у вигляді лави, утворює в жерлах вулканів екструзивні тіла або викидається з газами у вигляді попелу. Магмат. попіл у суміші з уламками бічних порід і осад. матеріалом складає різноманітні туфи. Унаслідок охолодження та затвердіння М. утворюються магматичні гірські породи. Магмат. маса, що застигає на глибині, утворює різні за формою та розмірами інтрузивні тіла — від дрібних, що наповнюють тріщини, до величез. масивів з площами в горизонт. перетині до багатьох тис. км. Серед вулканіч. порід, що виливаються на поверхню, значно переважають базальти, а у глибин. заляганні – граніти. М. може виникати двома способами: при повному або майже повному плавленні гірських порід, що існували раніше; при парціал. (частковому) плавленні, при якому низькоплавкі рідкі фракції відокремлюються від нерозплавленого твердого залишку (рестити). Унаслідок парціал. плавлення з істотно залізисто-магнезій. мантії виплавляються пікрит. або базальт. М. Частк. плавлення базальт. (габроїд.) порід може призводити до виникнення андезит. або ріоліт. М. Гол. типи М. за вмістом SiО2: ультраосн. (менше 40 %), осн. (40–55 %), середня (55–65 %) і кисла (понад 65 %). Лужні М. (з високим вмістом К2О і Na2О), ймовірно, є похідними від гол. типів М. і утворюються в процесі їх диференціації або асиміляції бокових порід. Існують також ін. М., більш рідкісні місцеві. Материн. М. — це М., з якої шляхом її диференціації або кристалізації виникли всі генетично повʼязані між собою вивержені гірські породи однієї області або масиву. Сукупність процесів виплавлення М., її еволюції, переміщення, взаємодії з твердими породами та застигання прийнято називати магматизмом. Він є одним із найважливіших виявів глибин. активності Землі та планет земної групи. Зі зміною геодинаміки змінюється тип магматизму, який залежно від геол. історії та приналежності до тієї чи ін. структури земної кори поділяється на геосинклінал., ороген., платформ. і зон тектоно-магматич. активізації. За глибиною застиглої М. розрізняють метаморфізм абісал., гіпабісал., субвулканіч., поверхневий; за складом — ультраосн., осн., серед., кислий і лужний; виокремлюють також океаніч. і континентальний.
В. С. Білецький
Додаткові відомості
Завантажити статтю
