Лятишевський Іван

ЛЯТИШЕ́ВСЬКИЙ Іван (17. 10. 1879, місто Богородчани, нині смт Івано-Франківської обл. — 27. 11. 1957, м. Станіслав, нині Івано-Франківськ) — церковний діяч УГКЦ. Закінчив Стані­славську гімназію, на­вчався у Львівському університеті, 1905 здобув ступінь доктора теології у Ві­денському університеті. 20 жовтня 1907 владикою Г. Хомишиним рукопокладений у сан священика. Від­тоді душпастирював; від 1911 — професор церковної історії Станіславської духовної семінарії; у 1920-х рр. — катехит низки шкіл і гімназій у Станіславі. 1927 владика Г. Хомишин надав Л. достоїнство крилошанина. 1929 іменований титулярним єпис­копом Ададейським і єпис­копом-помічником Станіславсь­ким, 1930 хіротонізований на єпис­копа-помічника Станіславського. 11 квітня 1945 заарештований, 16 серпня 1946 за звинуваче­н­ням у антирадянській діяльності засуджений до 5-ти років засла­н­ня, 1950 термін подовжено. Покара­н­ня від­бував у Казах­стані. 1954 звільнений. Повернувся до Станіслава, пере­бував під по­стійним на­глядом радянських органів державної без­пеки. Не­зважаючи на заборону, продовжив душпастирську працю, 1957 таємно хіротонізував І. Слезюка єпис­копом-коадʼютором. Реабілітований 1995. Беатифікований 2001.

Завантажити статтю