Костянтинівський скляний завод

КОСТЯНТИ́НІВСЬКИЙ СКЛЯНИ́Й ЗАВО́Д – підприємство скляної промисловості. Створ. 1896 на базі Бельг. АТ «Донец. скляні з-ди» з метою буд-ва та експлуатації скляного з-ду при с. Сантуринів­ка Бахмут. пов. Катеринослав. губ. (нині м. Костянтинівка Донец. обл.). Т-ву також належало пляшк. та хім. вироб-во, від 1911 – Донец. скляний і хім. з-ди у с. Сантуринівка. На скляному з-ді діяли 2 печі-басейни для варіння та фабрикації скла, що вміщували по 20 тис. пудів скляної маси. Виробляли віконне бемське скло різної товщини, матове, напівматове, гоф­роване, кольорове, дзеркала, скло для фотогр. пластинок то­що. Працювало 1500 осіб. Т-во отримало 8 золотих медалей за якість продукції та орг-цію спра­ви. Брало участь у буд-ві Лівадій. палацу в Криму. 1918–21 з-д не працював, 1921–25 перебував у складі тресту «Хімвугілля» (виготовлено невелику кількість скла). 1925–27 проведено реконструкцію та механізацію. 1926 запущено 1-у систему Фурко, на ній працювало 1494 особи; із запуском 1927 2-ї системи Фур­ко (10 машин) – ще 400 осіб. Від 1927 – з-д ім. Жовтн. Революції. 1931 збільшено кількість машин Фурко на одному каналі скловар. печі. Значну увагу при­діляли інтенсифікації технології вироб-ва. Під час 2-ї світ. вій­ни з-д частково зруйновано, 1943 розпочато відбудову. Першу про­дукцію випущено на поч. 1944. Підпр-во реконструйовано і роз­ширено. 1948–52 освоєно вироб-во листового та потовщеного скла, накладного кольор. скла на машинах вертикал. витягування. Вироблено вікон. скла (тис. м²): 1950 – 9126, 1960 – 16 758, 1968 – 17 036. Діяли цехи: 2 машино-вані, силікату натрію, скляних труб, шла­коситалів, керам., роз­чин. скла. З-д виробляв віконне скло, шлакоситалові плитки, по­бут. посуд із ситалу, скляні труб­ки. Впроваджували нову техніку і прогресивні технології. Підпр-во мало житл. фонд, пансіонат на березі Азов. моря, турбазу на р. Оскіл, профілакторій. Дир. – Я. Кульчицький. Від 2011 з-д не працює.

Літ.: Новосельський А. М., Карпова Р. М. Костянтинівські заводи на Південно-Руській виставці 1910 року. Літопис Донбасу: Краєзн. зб. Д., 2011. № 19.

А. М. Новосельський, Р. М. Карпова