Мадлен - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Мадлен

МАДЛЕ́Н – культурна традиція кінця пізнього палеоліту Європи. Виокремлена наприкінці 1860-х рр. і названа за матеріалами розкопок печери Ла-Мадлен у Фран­ції. Згодом її аналоги виявлено по всій Європі: від Португалії і Франції на Зх. до бас. р. Дон і Передкавказзя на Сх. Численні пам’ятки мадлен. типу в Україні остан. часом відомі під назвою епіграветт. Техніка оброблення кременю типова для пізнього палеоліту (призматичні нуклеуси для пластин, кінцеві скребачки, різноманітні різці на пластинах). Визначал. виробами є вкладні до наконечників списів у вигляді крем’яних мікропластинок та мікровістер з притупленим краєм. Мист-ву М. Зх. Європи властива реалістичність зображень (печери Альтаміра, Ляско), натомість для епіграветту України притаманне схемат. мист-во, яскраві приклади якого дали стоянка Мізин, Кирилівська стоянка, Гін­цівська стоянка. До епіграветту належить переважна більшість пізньопалеоліт. стоянок України, що датуються часом від 18 до 12 тис. р. тому (Мізин, Межиріч, Добраничівка, Гінцівська стоянка, Амвросіївська стоянка і кістко­вище бізонів, Велика Акаржа та ін.). Фауніст. рештки свідчать, що епіграветт. мисливці полювали на великих ссавців холодних прильодовик. степів та лісо-степів – мамонтів, бізонів, пн. оленів, коней. Відомі 4 осн. версії походження Епіграветту України: від власне Граветту, від віллендорф.-костенків. культури або Сх. Граветту, від Орін’я­ку Сх. Європи, від усіх згаданих культур. спільнот.

Літ.: Залізняк Л. Л. Етнокультурні процеси у пізньому палеоліті та проблема епігравету // Архео­логія. 2000. № 2; Нужний Д. Ю. Верхній палеоліт Західної і Північної України. К., 2015.

Л. Л. Залізняк

Статтю оновлено: 2017