Мажоритарна виборча система

МАЖОРИТА́РНА ВИ́БОРЧА СИСТЕ́МА (від франц. majorité — більшість) — система виборів, за якої обраним вважають кандидата, що одержав у виборчому окрузі законодавчо встановлену від­носну, абсолютну або кваліфіковану більшість голосів виборців порівняно з іншими кандидатами. Вона забезпечує можливість виборцям голосувати за конкретних осіб — кандидатів. Є найдавнішою виборчою системою. Уперше вона зʼявилася у період буржуазних революцій в Європі: членів парламенту вважали пред­ставниками виборців певної місцевості або громади, які отримували від них імперативний (владний, наказовий) мандат. Ця система сприяє встановлен­ню без­посередніх звʼязків між кандидатами та виборцями. У багатомандатних округах її ще називають системою пред­ставницького голосува­н­ня. Може бути одно- та двотуровою. Роз­різняють мажоритарну виборчу систему абсолютної, від­носної та кваліфікованої більшості.

За мажоритарною виборчою системою абсолютної більшості обраним вважають кандидата, який отримав абсолютну більшість голосів (50 % + 1 голос) від загальної кількості по­даних по виборчому округу. За такою системою ви­значають результати виборів до нижньої палати парламенту Франції, а також у ФРН, Еквадорі, США, Великій Британії. В Україні мажоритарну виборчу систему абсолютної більшості за­стосовують під час проведе­н­ня першого туру виборів Президента та міського голови в містах із кількістю виборців у 90 тисяч і більше. Її пере­ваги: врахува­н­ня інтересів більшості виборців, забезпече­н­ня умов для формува­н­ня політичних коаліцій, створе­н­ня стабільного уряду, що спирається на парламентську більшість (це особливо важливо для су­спільства, яке пере­буває у кризовому або пере­хідному періоді); серед недоліків — як правило, необхідність проводити другий тур виборів.

Мажоритарна виборча система від­носної більшості голосів — мажоритарна однотурова система (так звана вестмінстерська), за якою обраним вважають кандидата, що отримав хоча б на один голос більше, ніж кожен із його суперників окремо. Її пере­вагою є результативність (голосува­н­ня в один тур), недоліком — виборчий диктат меншості над більшістю. За­звичай мажоритарну виборчу систему від­носної більшості використовують в умовах, коли змагаються дві сильні загальнонаціональні політичні партії. Це найпопулярніша серед наявних різновидів виборчих систем, її за­проваджено в 68-ми з 211-ти держав, де проводять прямі вибори до парламенту. В Україні мажоритарну виборчу систему від­носної більшості за­стосовують при проведен­ні другого туру виборів Президента, під час виборів половини складу парламенту, депутатів сільських і селищних рад, старост.

Інколи мажоритарну виборчу систему абсолютної і від­носної більшості по­єд­нують: на­приклад, у Франції під час виборів депутатів парламенту в першому турі голосува­н­ня за­стосовують систему абсолютної, у другому — від­носної більшості; таку ж модель використовують в Україні, обираючи Президента.

За мажоритарною виборчою системою кваліфікованої більшості обраним вважають кандидата, який отримав по виборчому округу точно встановлену в законодавстві більшість голосів виборців (дві третини, три чверті чи чотири пʼятих). У світовій практиці її за­стосовують рідко, зокрема до 1993 року — в Італії на виборах до сенату. Нині в Україні цю систему використовують на виборах Президента, 225-ти народних депутатів до Верховної Ради, депутатів до сільських і селищних рад, сільських, селищних та міських голів, старост.

Завантажити статтю