Мажуга Олександр Степанович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Мажуга Олександр  Степанович

МАЖУ́ГА Олександр Степанович (13. 01. 1955, с. Убіжичі Ріпкин. р-ну Черніг. обл. – 08. 11. 2011, Київ) – скульптор. Батько О. Мажуги. Чл. НСХУ (1988). Закін. Київ. худож. ін-т (1979; викл. М. Вронський, В. Макогон, І. Шаповал). Відтоді працював у Київ. творчо-вироб. об’єдн. «Художник». Співпрацював із ювелір. домом «Лобортас» (Київ). Учасник міських, всеукр. мист. виставок від 1979. Створював скульптурні композиції, портрети та медалі, використовуючи бронзу, оргскло, дерево, теракоту, камінь, срібло, гіпс. Деякі роботи зберігаються у Шевченків. нац. заповіднику (м. Канів Черкас. обл.), Мін-ві культури України (Київ).

Тв.: медаль «60-річчя Західного прикордонного округу» (1984); станк. скульптура – «Перемога», «Сонце і море», «Молодий архітектор Є. Запорожець» (усі – 1984), «Автопортрет», «Будівельник» (обидва – 1985), «Апасіоната» (1987), «Сказання», «Данте», «М. Гоголь», «Гоголь. Роздуми» (усі – 1988), «Мікеланджело» (1989), «Чорнобиль», «Нестор Літописець» (обидва – 1990), «Ахілл», «Адам і Єва», «Світоч» (усі – 2008), «Венера» (2010); ескіз пам’ятника Т. Шевченку (1989).

В. А. Онищенко

Стаття оновлена: 2017